Закарпатський Форум 'Уж Форум'
Українська Русский English
Фотоальбом Flash-Ігри
Новини Погода

Повернутися   Закарпатський Форум "Уж Форум" > Закарпаття > У нас на районі > Тячівський
Тячівський Тячів та Тячівський район

Відповідь
 
Опублікувати тему в ВКонтакте Опублікувати тему в Facebook Опублікувати тему в Mail.Ru Опублікувати тему в Живой Журнал Опублікувати тему в Twitter Опублікувати тему в FriendFeed Опублікувати тему в Google  Опції теми Опції перегляду
Старий 11.01.2009, 00:25   #1
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Exclamation

Конкурси, виставки, фестивалі...


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ

«Імпульс» — це сила!
«Імпульс» — це клас!
За здоров’я й сміливість! —
Такий девіз у нас.

/Девіз команди «Імпульс» Закарпатської області/

2 — 4 вересня 2008 року команда «Імпульс» (керівники Молнар Беата Олександрівна, зав. відділом організаційно-масової роботи Тячівського районного Центру дитячої та юнацької творчості, й Човбан Валентина Іванівна, методист Виноградівського районного Центру дитячої та юнацької творчості) представляла Закарпатську область на ІІ-му Всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Молодь обирає здоров’я», який проводився в м. Одеса на базі Українського Центру «Молода гвардія».

Програмою фестивалю було передбачено: урочисте відкриття фестивалю за участю керівництва Українського державного Центру позашкільної освіти МОНУ, Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді, Одеської обласної держадміністрації; тренінг “Молодь обирає здоров’я”; конкурс літературно-музично-спортивних міні-композицій; вікторина-конкурс «Що я знаю про здоровий спосіб життя?»; конкурс плакатів, фотографій; науково-методичні семінари-тренінги; екскурсія «Одещина — перлина Причорномор’я»; заключний гала-концерт і нагородження учасників фестивалю.

В конкурсі фотографій у рамках фестивалю-конкурсу Іващук Анетта, лідер учнівського самовряду-вання нашого району зайняла І місце. Учасники та керівники команди нагороджені грамотами за активну участь у фестивалі та цінними подарунками.

Під час поїздки на конкурс вся команда отримала масу задоволення. Сонце, море, свіже повітря та гостинність — все це сприяло хорошому настрою. Ніколи не забудуться ці декілька навчальних днів, що провели на бе-резі Чорного моря. Від’жджаючи, кожен із учасників загадав бажання: «Повернутись і ще раз помірятися силою та досвідом інших учасників фестивалю-конкурсу!»


На фото: Анетта Іващук (друга зліва):
Мініатюри
одеса 052.jpg  

Схожі теми
• Фонд “Відродження” презентує програми та нові конкурси в Ужгороді 
• Реєстрація на конкурси /// Регистрация на конкурсы 
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 11.01.2009, 00:43   #2
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

21 жовтня 2008 року в Центрі дитячої та юнацької творчості відбулися районні масові заходи:
виставка-конкурс з декоративно-прикладного мистецтва «Закарпатські самоцвіти» та конкурс дитячої творчості «Знай і люби свій край» . На виставку було подано біля 700 експонатів з декоративно-ужиткового, прикладного та образотворчого мистецтва від 35 учнівських колективів загальноосвітніх шкіл району. Гуртківці художньо-естетичного напрямку Центру дитячої та юнацької творчості представили 80 робіт в різних номінаціях. Вибороли 50 призових місць. З них І місце – 13, ІІ місце – 22, ІІІ місце -15. Найкращі дитячі роботи були представлені такими гуртками: «Прикладне мистецтво» /кер. Дьордяй С.І./, «Умілі руки» /Кричфалушій Т.Ф./,«Малюнок та живопис» /кер. Плиска Н.А./, «Художня студія» /Розман М.А./, «Декоративна композиція» /Шомко Л.М./ та гуртки художньої вишивки /Паш М.В., Лева М.М., Немеш М.М., Ледней М.І./.


На фото: найкращі дитячі роботи.
Мініатюри
самоцвіьти 141.jpg   самоцвіьти 145.jpg   самоцвіти 147.jpg   самоцвіти 142.jpg   самоцвіьти 148.jpg  


Останній раз редагувалося szantai, 11.01.2009 в 00:50
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 11.01.2009, 00:55   #3
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

ЛІТЕРАТУРНА ТВОРЧІСТЬ

Наталія Дудла - вихованка літературно-творчого гуртка ЦДЮТ, що діє при Кричівській загальноосвітній школі (керівник Кричфалушій Т. Ф.), за оповідання "Космик" та репортаж "Подорож у Всесвіт" була нагороджена Дипломом І ступеня за І місце в обласному конкурсі «Космічні фантазії Закарпаття» в номінації «науково-фантастична література». 2006 р.

Оповідання "КОСМИК"

Я повинна зараз, не відкладаючи, розповісти, як усе це вийшло. Інакше потім важко буде відокремити істину від вигадки — потім, коли сенсаційні чутки закриють те, що трапилось насправді.
Сьогодні п’ятниця. Я дуже люблю цей день, тому що попереду вихідні, можна спокійно відпочити після напруженого робочого тижня і, звичайно, помріяти.
Несподівано до моєї кімнати увійшов Сашко, старший брат, і почав, немов запрограмований, торочити: “Потрібно так жити, щоб відчувати: позаду — вічність, попереду — вічність. У швидкоплинності минулого століття людство втратило це почуття. Ми, мешканці Землі ХХІ століття, повинні відновити його в собі ритмом життя і поміркованими діями”.
Я з подивом дивилася на нього, слухала і чітко розуміла, що мене охоплює те саме почуття і що він озвучує мої думки. Дуже дивно... Щось підштовхнуло мене до вікна. Небо було засіяне крихітними світлячками, далекими і таємничими. Скільки ж їх? Чи можна підрахувати? Думки мої летіли десь далеко-далеко...
Аж раптом перед моїми очима постала безмежна Галактика. Я побачила безліч зірок і різноманітних планет: великих, середніх і малих, кожна з них відрізнялася своєю формою та кольором. Тієї ж миті пригадала, що астронавти для кращого орієнтування на небі поділили все небесне склепіння на райони, а зірки — на групи, сузір’я. Найбільш помітні, найбільш яскраві зірочки в кожній групі вони з’єднували уявними лініями, наче малювали, а потім дивилися: на кого схожий малюнок?
Тому мене зовсім не здивувало, що я побачила Жирафа і Змію, Велику Ведмедицю і Малу, Лебедя, Рака, Риб, Лисичку... Мені було дуже цікаво побачити сузір’я, що отримали імена героїв казок і давніх міфів — Андромеду, Касіопею, Оріона, Геркулеса... Трохи легше стало орієнтуватися у зірковому царстві. Адже зірки найрізноманітніші: старі і зовсім молоді, велетні і карлики, гарячі і зовсім холодні. І колір також різний, він залежить від температури зірки. Якщо вона дуже гаряча, то колір її білий або має блакитний відтінок, якщо більш холодна, як наше Сонце, то зірка жовта або жовтогаряча, а є і зовсім холодні зірки — червоні, мов захід Сонця. Також змогла переконатися, що світла і тепла від таких зірок дуже мало.
Незабаром я побачила перед собою астероїди, що рухалися з великою швидкістю в різних напрямках. Ще мить — я опинилась на одній з побачених планет. Визначити місце знаходження було неможливо. Навіть мої знання не допомогли. Ця планета не мала ніякої назви і вражала тим, що все на ній було чорного кольору. Переді мною з’явилися якісь страхітливі істоти, які нагадували собою маленьких на зріст людей, але не мали нічого спільного з ними. Незнайомці були дуже потворні й огидні.
Ці маленькі істоти відрізнялися від людей формою тіла: голова занадто велика, тулуб трохи більший за голову, руки довші за ноги. Дивним було й те, що вони постійно воювали, не маючи жодної мети. Війна викликала страх і жах, та дивні істоти безжально продовжували вбивати один одного. Вони помітили мою присутність, але не звертали уваги, що мене дуже здивувало.
Не встигла я й оговтатися від побаченого, як невідома сила перенесла мене на іншу планету. Вона також не мала назви, але була світлішою — синього кольору. Її населення — це дивні істоти, які нагадували собою попередніх. Ці дивовижні створіння були трохи кращими: вони не викликали огиди і страху, не воювали, не вбивали один одного. Та все ж таки, на мою думку, хаотична метушня, марнування часу, відсутність будь-якої мети робили їхнє життя пустим і безбарвним. Не встигла я краще роздивитися навкруги, як опинилася на новій планеті.
Це було справжнє яскраве диво! Різнокольорова райдуга піднялася над нею. За своєю формою ця планета нагадувала чудову квітку. Через хвилину я переконалася, що перебуваю на планеті Квітка. Її мешканці добрі, привітні, лагідні, привабливі і дуже схожі на людей. Вони мали свій дім, роботу, постійно чимось займалися. На перший погляд, їхній спосіб життя нагадував наш. Найдивнішим було те, що кожен з них мав свою улюблену квітку — ідеал, а догляд за нею ставав справжнім сенсом життя. Я з цікавістю спостерігала за тим, що відбувалося довкола, а в голові роїлися думки. Відразу чомусь згадала про Антуана де Сент-Екзюпері та маленьку квітку з трьома пелюстками, яка була мудріша за все людство. Саме вона допомогла Маленькому принцу усвідомити необхідність духовного коріння для всіх і кожного: “хто знає, де їх (людей) шукати. Їх носить вітром. У них нема коріння, це дуже незручно...”. Хід моїх думок перервав маленький незнайомець на ім’я Космик. У мене було відчуття, що ми давно знайомі. Яке ж було здивування, коли він сказав, що знає мене, що йому відомо про моє перебування на чорній і синій планетах. Мене дуже вразила його впевненість, з якою він повідомив, що я опинилась у космосі для того, щоб зрозуміти найголовніше... Він прагнув пояснити, що Галактика — наш спільний дім, а кольори і розміри планет символізують добро і зло. Планети темних кольорів — це планети, де панує зло, а світлих і яскравих — добро. Тепер я зрозуміла побачене на чорній і синій планетах. Зло руйнує людину, робить її жахливою і потворною. Відсутність конкретної мети також не робить життя повноцінним. Космик зауважив, що час летить дуже швидко, людина повинна усвідомити: не слід марнувати дорогоцінний час, а треба жити заради чогось великого, духовного, прислухатися до голосу природи, пізнавати філософію життя, як це роблять мешканці планети Квітка.
Я вже хотіла відповісти йому, що зрозуміла це “найголовніше”, але раптом усвідомила: стою посеред своєї кімнати, поруч мене нікого немає, погляд спрямований у далеке зоряне небо... Десь там залишився Космик... Він прочитав мої думки і тому не зачекав на відповідь... Звичайно, людина повинна знайти своє щастя і вміти дарувати його іншим. Щастя дружби, взаєморозуміння, краси, праці, духовного життя.
Щойно я пошепки вимовила останнє слово, як мене охопило дивне відчуття: що це було? Сон? Реальність? Політ фантазії? Чи велика сила бажання налагодити контакт із Всесвітом?..
Та вранці на розмальованому морозом вікні я прочитала: “Прилітай. Зроби репортаж. Переконай інших...”. Мій погляд був спрямований до нього, до Космика. А сонячне світло розливалося навкруги і раділо разом зі мною.

...
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 11.01.2009, 00:58   #4
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Репортаж "ПОДОРОЖ У ВСЕСВІТ" (Наталії Дудли)

Космічна нескінченність... Багато століть прагнуть люди зрозуміти улаштування Всесвіту. Мріють. Загадують бажання услід “падаючій зірці”, але вірять у це далеко не всі.
Друзі декілька разів дорікали мені, що я захоплююсь космосом, вірю в існування інопланетян і їхні контакти з людьми. Звичайно, мою думку вони не змінять, але обурює те, що люди, яких я поважаю і люблю, залишаються глухими і сліпими до фактів і не можуть ставитись до них достатньо об’єктивно. Саме їм я розповіла про те, що зі мною трапилося, про знайомство з Космиком. Я чудово розумію: їм потрібні речові докази, яких я, на жаль, не маю.
Раптом защеміло серце — перед очима з’явилися написані на розмальованому морозом вікні слова: “Прилітай. Зроби репортаж. Переконай інших...”.
Минуло два роки з того часу, як я отримала це послання від Космика. Невже ще тоді він знав, що треба буде когось переконувати, шукати докази?.. Щось мені підказувало: маю прийняти важливе рішення. Так, я хочу мати докази і переконати друзів, маю велике бажання поглянути на Венеру, Меркурій, виявити, можливо, щось нове, досі не відоме вченим...
Необхідно підготувати все, що може знадобитися мені під час “прогулянок” у космосі. Космічний корабель “Ластівка-ДЮТ”, скафандр, інше спорядження, подарунок для Космика (сподіваюся на зустріч з ним), мініатюрний комп’ютер, відеокамера, цифровий фотоапарат, диктофон... Повна готовність! Уперед, у космос!

П’ять, чотири, три два, один, пуск!

Поїхали!!!

Отже, я веду свій репортаж з космічного корабля “Ластівка-ДЮТ”.
Через ілюмінатор бачу сузір’я Великої Ведмедиці. Я його ледь упізнала. В космосі воно виглядає зовсім інакше. Чомусь не бачу Малої Ведмедиці...
Назустріч несеться величезна вогняна куля! Мене охопив жах! З переляку я припинила
зйомку і швидко включила аварійний сигнал. Чути якийсь скрегіт... Здається, пощастило!
Увага! Невідома планета. Ризикну зробити зупинку... Слава Богу, усе гаразд. Такі чудові скелі... Несподівано почувся стук. Нікого не видно. Виходжу. Дивіться, до мене щось наближається! Як я не побачила його раніше?! Страхіття! Зверніть увагу на цю істоту: шість ніг, прямокутний тулуб, голова
нагадує розгорнуту книгу. Воно кличе мене до себе. Доведеться підійти — сховатись не встигну.
— САВ ЄАТІВ АТЕНАЛП ЯЛМЕЗ! Я — НАВІ!
Я нічого не зрозуміла! Що ж робити?! Здається, рішення є! Комп’ютер допоможе! Програма-перекладач! Подивимося, що видав комп’ютер. Читаю: “Вас вітає планета Земля!..”. Я зрозуміла: кожне слово потрібно читати з кінця! У незнайомця засвітилася верхня пластина. Тепер я чітко розумію кожне слово. Це він перемкнувся на контакт.
–– Моє ім’я — Наві, по-вашому — Іван. Вас вітає планета Земля. Хай не буде для Вас дивним те, що ми — рідня. Ми — це Ви. Ви — це ми. Різниця тільки у часі й вимірі. Нам дуже приємно налагодити з Вами контакт і передати привіт усім землянам! Прислухайтесь до голосу свого розуму, свого серця! Забудьте образи і ворожнечу! Поверніться один до одного з усмішкою на обличчі. Погляньте на свою планету очима майбутніх поколінь, подумайте про неї з материнською турботою. Допоможіть загоїти її рани, поверніть радість і щастя! Пам’ятайте: де бушують людські пристрасті, чвари, неспокійна там земля. Де люди живуть дружно, душі їхні спокійні, там і земля спокійна. Оберігайте її від хвилювань і потрясінь — не буде лиха від землетрусу і повені. Пам’ятайте про це! А тепер я Вас залишаю. Итсащ мав!
“Щасти вам!” — це його останні слова.
Чудово! Є кадр на пам’ять. Особисто мені Наві нагадує однокласників. Дивіться, неначе сидять за партою наші книголюби: Вася, Саша, Вітя. Самі сховалися за книгою, а дзеркало прилаштували так, щоб могли бачити, що відбувається за їхніми спинами.
Прогулянка триває!
Пильно вдивляючись уперед, у глибині душі я відчуваю, що віддаляюся від своєї планети, від людей, від усього земного і поринаю у безмежний простір Галактики. Я — маленька часточка Всесвіту! Яке добре відчуття! У цю мить я зрозуміла, що мали на увазі В. Вітмен, Ф. Тютчев і А. Фет, коли йшлося про гармонію Людини і Всесвіту...
Наближаюся до Чорної планети. Праворуч — Синя (так називаю їх я). Не маю жодного бажання повертатися на ці планети, але хоч один кадр зроблю з космічного корабля. Ніч. Добре, що войовниче населення спить.
Кожен знає: є така яскрава зірка, що сяє і вдень, і вночі. Але це не зірка. Це — Венера. Я на власні очі хочу побачити цю “ранкову красуню” і показати її вам.
Нічого не видно... Венера, як і Земля, огорнута повітряною оболонкою. Тільки тут вона товща і густіша. Знімати неможливо. Необхідно посадити корабель... Нарешті... Величезна спека... На поверхні планети немає жодної краплі води... Кам’яниста рівнина, укрита дрібним і великим камінням, уламками скель... Нічого не росте.. Через атмосферу Венери Сонце не побачити. Затриматися на цій планеті не можу — дуже спекотно. Тільки скафандр рятує! Потрібно терміново відлітати. Тому запитання залишаються без відповіді. Чи є на Венері будь-яке життя? Чому вона не має супутника, як у нашої Землі? Та ще багато інших “чому”. Вчені поки що тільки мріють побачити “ранкову зірку”, а я маю навіть пам’ятку про перебування на цій планеті. Вдалося зробити фотознімок.
Зірки, пульсари, сузір’я, астероїди...
Наближаюся до планети Квітка. Незнайома частина давнього міста, космічний кораблик, літаюча тарілка, а в центрі — Космик! Я своєчасно помітила, що він зустрічає мене.
Увага, стоп-кадр! Готово! Саме таким я буду його згадувати на Землі. Дорогі мої друзі, знайомтесь. Це — Космик, про якого я вам розповідала, а ви мені не повірили... Маленький чоловічок дуже зрадів нашій зустрічі.
— Пропоную екскурсію по нашій планеті.
Одна мить — справжня казка! Поле Чудес! Уявити собі не могла, що десь існують такі квіти... Ще й розмовляти вміють! Вони дуже задоволені своїм роботом-садівником, який дуже старанно і з любов’ю доглядає квіти (краще, ніж наш зелений патруль у класі).
Ще мить — ми на великому майдані..
На багатоповерховій тарілці прилетіли довгоносики. Ріжки-антени наставили, дзижчать. Крім дзижчання, від них нічого не почула і не дізналася.
— Це —неслухняні діти нашої планети (зауважив друг, помітивши здивування).
...Мені нічого не довелося розповідати Космикові, тому що він усе про мене знав: спостерігав за мною ці два роки, що ми не бачились, і читав мої думки. Наближається час нашої розлуки... Я ж зовсім забула про скафандр — подарунок для мого друга! Він із здивуванням розглядає його, а я пояснюю, що у космосі це найнеобхідніша річ: у скафандрі є запас повітря, за допомогою кнопок регулюється температура, його можна провітрити, висушити одяг або скло герметичного шолома. Єдиний порятунок від морозу і спеки у відкритому космосі — скафандр. Цей подарунок йому знадобиться для подорожі на Землю, до мене в гості!
Запрошення прийнято! Який гарний Космик у скафандрі! Він веде мене праворуч від площі Довгоносиків. Відкривається чудовий краєвид!
— Це наш космопорт. Я пропоную тобі залишити “Ластівку-ДЮТ” на нашій планеті.
Я її поверну особисто. А тобі дарую наш повітряний корабель. Перед тобою пряма дорога до Меркурія (вибач, що прочитав твої думки). “Квіточка” швидко тебе доставить туди. Щасти тобі! Ми
обов’язково зустрінемось!
Я схвильовано дивлюсь то на друга, сповненого віри в силу людського розуму, в силу любові і добра в людині, то на “Квіточку”, а в руках тримаю букетик ніжних дзвіночків... Ця віра освітлює і зігріває мене.
Навіть не помітила, як повітряний корабель зупинився на Меркурії.

Дивна ця планета. Вона найменша у Сонячній планетній сім’ї і найближча до Сонця. Одна доба на Меркурії — два роки на Землі. Вдень температура піднімається до 420°. Поверхня нагрівається, мов піч. Коли настає ніч, то починається мороз до мінус 180°! На Меркурії не буває ані зими, ані літа, ані осені, ані весни. Немає води, немає снігу. Сюди ще ніколи ніхто не прилітав у гості. Поверхня Меркурія схожа на Місяць, тому і називають його двійником. Такі самі кільцеві гори, рівні майданчики, що нагадують кам’яні пустелі. Вулкани давно погасли. Замість морів — великі западини, як і в місячних морях. Поведінка Сонця тут дивна: воно сходить і заходить, коли і де захоче. Рік на Меркурії — день на Землі, рік — ніч. У Меркурія дуже багато таємниць. Я обов’язково про них дізнаюся на уроках астрономії в одинадцятому класі.
А тепер — додому!!!
Безмежний простір залишає незабутнє враження! Я спробую передати його вам! Впевнена: у людства є шанс на порятунок!
До зустрічі на Землі!

...
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 11.01.2009, 01:01   #5
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Кричфалушій Світлана - також вихованка літературно-творчого гуртка ЦДЮТ, яким керує Кричфалушій Т. Ф. У 2007 році вона була нагороджена Дипломом ІІ ступеня обласної податкової служби за друге місце в обласному конкурсі «Податки очима дітей» в номінації «Проза».


Відкритий лист до молоді

Дорогий друже, мій ровеснику!
Ми живемо з тобою в чудовому краї незалежної України. Я безмежно люблю сині гори, полони й бурхливі річки Закарпаття, утопаючу в весняному різнобарв’ї Тячівщину і миле серцю Кричово, вкрите зараз фіолетовими килимами шафрану та жовто-білими — квітів-первоцвітів. У цьому диво-краї і життя повинно бути казковим.

Але є багато людей, що живуть за межею бідності. З кожним роком знедолених стає все більше і більше. Бідність, неосвіченість — це дуже погано, але ще гірше, коли людина відчуває себе самотньою, нікому не потрібною, ніким не захищеною. Дуже боляче бачити, що поруч з тобою живуть нещасні люди. Хто допоможе їм? Хто повинен про них піклуватися? Хіба тільки держава? Так, вона несе відповідальність за знедолених, адже вони — її громадяни. Саме з цієї причини з державного бюджету повинна виділятися достатня сума грошей на соціальні виплати. Ще з початкових класів ми знаємо, що державний бюджет поповнюється за рахунок податків громадян.
Ровеснику, чи замислювався ти коли-небудь над тим, що таке податки? Для чого вони потрібні? Яку роль відіграють у нашому житті?
Кожен з нас знає і добре розуміє, що держава, яка намагається бути незалежною і вільною, має захищати свої кордони, підтримувати порядок у самій країні, брати участь у духовному житті населення і бути готовою до ліквідації наслідків природних катаклізмів. Зрозуміло, що на все це потрібні великі кошти.

З давніх-давен правителі держав збирали податки: спочатку отримували їх у вигляді натуральних продуктів, а згодом — грошима чи коштовностями. Основний тягар податків лягав на плечі бідних та середніх верств населення. І тому люди ставали ще біднішими. Назріла необхідність створення нової системи збирання податків. Так виникла фіскальна система, яку створив Адам Сміт. І сьогодні вона залишається актуальною, бо побудована на таких чотирьох принципах:

— всі піддані держави мають сплачувати податки відповідно до їх дохо-ду та можливостей;
— розмір податку має бути чітко визначеним;
— терміни і способи стягнення податків мають бути зрозумілими;
— витрати на зібрання податків мають бути мінімально необхідними.
Кожна держава світу розробила власну фіскальну політику, втім принципи Адама Сміта втілені у кожній з них. Головний закон, що визначає податкову систему України — це Закон України “Про систему оподаткування”.

Чи знаємо ми, молодь, як наша держава розподіляє кошти? Поки ми є учнями загальноосвітніх шкіл, звичайно, з цим питанням не дуже обізнані. Але з підручника економіки дізнаємось, що значна частина надходжень формується внаслідок сплати податку з доходів, що отримують фізичні особи. Великі суми надходять до бюджету країни від підприємців як податок на прибуток. На окремі товари, що виробляються підприємствами та громадянами, встановлено акцизний збір. До таких товарів належать, наприклад, лікеро-горілчані та тютюнові вироби, автомобільне пальне, вироби з золота тощо.

На сторінках підручників, газет, журналів можна знайти відповіді на багато запитань. На перший погляд, вимальовується досить приваблива картина. Та спілкування з дорослими свідчить зовсім про інше. Я — десятикласниця, тому можу робити власні спостереження і висновки. Прикро казати, але люди, які працюють у державних структурах (це зовсім не стосується тих, хто має статус державного службовця) вчителями, вихователями, лікарями, медсестрами, бібліотекарями, мали б отримувати значно вищу заробітну платню, якої б вистачало не тільки на прожиття та оплату за комунальні послуги. Адже дітей треба не лише одягати і годувати. Кожний батько хоче дати своїй дитині можливість здобути вищу освіту. А як це зробити сьогодні без грошей?!! Запитання риторичне.
Ми добре розуміємо, що несплата податків може стати справжньою катастрофою для всіх. В такому разі держава не зможе виконати багато функцій, однією з яких є соціальний захист своїх громадян.
Кожен школяр знає, що людина, яка все життя сумлінно пропрацювала на благо людей і держави, повинна мати гідну пенсію, хворі — належний рівень медичного обслуговування, молодь — можливість навчатися (навіть тоді, коли батьки не мають змоги оплатити навчання), безробітні — допомогу по безробіттю. Інваліди повинні отримувати не тільки матеріальну допомогу, а відчувати тепло й щиру зацікавленість їхніми проблемами, отримати реальну підтримку. Крім того, держава сплачує витрати на товари громадського користування. За державні кошти ремонтуються автошляхи, виплачується
заробітна платня працівникам бюджетних установ, утримується армія і міліція, створюється матеріальна база спортсменів-олімпійців, ліквідуються наслідки Чорнобильської катастрофи та інших надзвичайних ситуацій. Отже, не потрібно бути висококваліфікованим економістом, щоб зрозуміти важливість своєчасної сплати податків. Несплата ж податків може несподівано обернутися проти кожного з нас. Ми добре розуміємо. Та чому ж не бажають зрозуміти ті, від кого так багато залежить у нашому житті?

Сьогодні і дошкільнята, і учні молодших класів мріють стати не космонавтами, а “крутими” бізнесменами, підприємцями. Годі вже й казати за старшокласників! Прагнення заслуговує на повагу. Державі потрібні справжні знавці своєї справи, завдяки яким буде поповнюватися державна казна, підвищуватися добробут українців. Та шануємо ми не за бажання, пусті обіцянки-балачки, а за виконану конкретну справу. Тут потрібні чесність, порядність і відповідальність, чого зараз дуже бракує у світі бізнесу. Малі приватні підприємства справно і вчасно сплачують податки, а власники заводів, інших промислових підприємств і концернів обманюють державу і привласнюють ці гроші. Такі необхідні державі кошти!

На жаль, багато сучасних горе-підприємців та “нових українців” ухиляються від сплати податків, хоча добре знають, що саме ці гроші — основне джерело наповнення державного бюджету. Мене та моїх однолітків дивує, чому державна податкова служба не може навести порядок у цьому питанні. Це складно, але можливо.

Справа в тому, що в наш час відносно легко стати приватним підприємцем. Головне — мати гроші. Саме вони правлять сьогодні в складному фінансовому світі, де панують жорсткі закони. Та гроші не завжди роблять добро. Наявність грошей, як і їх відсутність, не є показником людяності, чесності, порядності, відповідального ставлення до своєї справи... Часто-густо бізнесом, підприємницькою діяльністю починають займатися тільки заради власного збагачення. Хіба можна чекати від таких людей елементарної порядності, не кажучи про справжні вчинки.
На мою думку, для бажаючих відкрити власну справу необхідно організувати екзамен на “людяність”. З’ясувати, чи знають вони, хто були ті щедрі меценати, за фінансової підтримки яких виходили у світ українські книжки й журнали, ставилися українські вистави, проводилися наукові дослідження української минувшини, створювалися українські музеї, діяли недільні школи й культурні осередки? Родини українських промисловців Симиренків, Яхненків, Терещенків, Ханенків, володіючи неабиякими статками, опікувалися не лише господарським, а й духовним життям народу. Підприємці не тільки створювали економічні багатства країни, але й сформували свої традиції: благодійність і меценатство. Благодійність — це благодіяння, “роблення” добра іншим за покликом серця. Тому і необхідна перевірка на “людяність”.

Складається враження, що значна кількість сучасних українських промисловців, розпочинаючи власну справу, навіть не бажають подивитися у майбутнє. Вони хочуть “усе” і “відразу”. І тільки для себе. Однак ніколи не пізно самовдосконалюватись, брати приклад з інших. Багато цікавого і
повчального для кожного, хто прагне по-справжньому займатися підприємницькою діяльністю, можна знайти в книгах про Генрі Форда, американського винахідника і промисловця; про засновника японської компанії “Sony“ Акіо Моріта, про королеву косметики ХХ століття Есте Лаудер; про Теда Тернера, засновника каналу теленовин CNN, одного з найбагатших і найвпливовіших людей Америки. Про Біла Гейтса знають у всьому світі. Чи знають, як розпочинав він свою блискучу кар’єру? Та найважливіше, що його благодійний фонд “Біл і Мелінда Гейтс” становить 22 мільярди доларів.
Ці приклади я навела, бо вірю в те, що кожна людина може стати кращою, добрішою, визнати свої помилки і виправити їх. Тільки треба дуже цього захотіти. Адже думаючи про інших, вона буде знаходити правильні рішення, рухатися вперед, розвивати свою справу, отримувати реальні
прибутки, чесно і своєчасно сплачувати податки і чути заслужені слова вдячності від своїх земляків.

Я пропоную нагороджувати тих, хто регулярно і вчасно сплачує податки, розповідати про них у засобах масової інформації, щоб такими людьми пишалися закарпатці. А “штрафників”, злісних неплатників податків, я б покарала так: за кожний прострочений день нарахувала б великі проценти, а після трьох днів збільшила б відсотки у десять разів. Якщо і такі заходи не допоможуть, то такі структури треба негайно закривати, продавати і таким чином повертати борги до державної казни. Про них також мають усі знати, тому що ці знеславлені герої гальмують поступ країни до кращого життя.

Я звертаюся до всіх, до сьогоднішніх і майбутніх підприємців: “Дбайте про людей! Сплачуйте своєчасно податки! І життя наше стане кращим! Можливо, саме ви, мої ровесники, зможете зробити світ добрішим. Молодь мислить по-новому. Готуймося до нових звершень вже сьогодні!”.

...
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 11.01.2009, 17:26   #6
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

МІЖНАРОДНИЙ КОНКУРС

До участі в ІІ міжнародному пісенному дитячо-му фестивалі «Children’s Eurostar», який проводився серед країн Карпатського єврореґіону (Польщі, Угорщини, Румунії, України, Словаччини), був запрошений і наш юний земляк Василь Фера — вихованець вокальної студії Тячівського районного Центру дитячої та юнацької творчості, учасник національного фіналу фестивалю в місті Ужгород у 2007 році. Заключний концерт «Children’s Eurostar» з 24 по 26 вересня 2008 року проходив у Словаччині, в м. Свідніку.

Зрозуміло, що представляти свою державу на мистецькому форумі такого рівня було почесно й відповідально. Це вимагало серйозної роботи в плані вибору репертуару, постановки, режисури, сценічного одягу, створення сценічного образу.

Юний конкурсант успішно виступив у жанрі популярної музики, виконавши пісню Олега Скрипки «Весна». Оригінальності й національного колориту додавали пісні скрипка і сопілка, якими добре володіє хлопчик. І він таки скорив серця журі та глядачів, котрі винагородили його ІІ місцем та призом глядацьких симпатій.
Таким чином, уродженець Вільхівців, шестикласник Тячівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 ім. Ґренджі-Донського Василько Фера довів, що Тячівщина — земля яскравих, самобутніх талантів.
Міжнародний конкурс тривав три дні. Всіх його учасників вітали члени міжнародного журі, мер міста Свіднік Михайло Бартка та засновник і організатор конкурсу композитор В. Желєзняк.

На фото: призер фестивалю Василь Фера отримує нагороду від засновника та організатора міжнародного конкурсу «Children’s Eurostar».
Мініатюри
Копия Василь Фера.jpg  
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 11.01.2009, 17:27   #7
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

А тепер прошу познайомитися з поезіями Олександра Кричфалушія зі збірочки "ПОШУКИ ІСТИНИ" (вірші написав будучи учнем 9-го класу Кричівської ЗОШ І-ІІІ). Був учасником ІІІ обласного зльоту учнівської творчої молоді.

МОЯ МАЛЕНЬКА БАТЬКІВЩИНА

Моя маленька батьківщина —
Це гори, ріки і поля,
Це хата рідна і єдина,
Це батьківська моя земля.

Моє село любиме, рідне...
Лежить між горами воно.
І люди тут такі привітні,
Мов випромінюють тепло.

Нема такого місця в світі,
Яке так вабило б мене
Річками, горами, повітрям,
Як рідне Кричево моє.


...

* * *

Я — патріот свого народу.
Я вболіваю разом з ним
І хочу відстоять свободу,
Щоб стало все життя новим.

Щоб мій народ мав вільне слово,
Щоб міг сказати він тепер
Про все, що думає, що наболіло
За всі роки життя в СРСР.

Народе мій, чи ти не бачиш,
Як всі обдурюють тебе?
А ти мовчиш, все тільки терпиш...
Вже пробудись, скажи про все!

Гаразд, не буду підганяти.
Як хочеш, так ти і живи.
Хотів тобі пораду щиросердно дати,
Та бачу: не прийшли ще ті часи...

***

Я не чужий у ріднім краї,
Не мовчазний громадянин.
Нічого кращого у світі цім немає,
Ніж рідний край, найкращий із країв.

Народе, ти стерпів немало.
І горе ти пізнав не раз.
Тепер же ти свободу вдало
Отримав врешті і для нас.

Тебе немало звеличали
І не один складали вірш,
І від тиранів рятували,
Щоб жив ти краще, ніж раніш.

Отримав вже нових героїв,
Старих також ти не забув.
Багато з них було без зброї,
Зі словом, щоб їх хтось почув.

***

ДРУЗІ

Для мене друзі — над усе.
І дружба їхня також.
Із дружбою будь-що земне
Нам порівняти важко.

Друг пізнається у біді.

Це всім відомо здавна.
Він і підтримає в ті дні,
Коли в душі є травма.

Я сам багато друзів маю.
Вони для мене — щастя.
Але чи справжніх? Я не знаю.
Дізнатись ще удасться.

Отож я закликаю всіх,
Щоб потім не жаліти,
Знайдіть ви друзів справжніх,
Щоб поруч вік прожити

***
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 11.01.2009, 17:28   #8
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Олександр Кричфалушій

***


ГЕРОЯМ ВІЙНИ

Давайте ми зустрінемось усі,
Щоб пом’янути наших ветеранів.
Багато з них лежить уже в землі,
Хто визволив наш край з кайданів.

Ви відстояли наше Закарпаття
І не дали фашистам сплюндрувати.
Ви не боялися віддать своє життя.
Це будемо ми завжди пам’ятати.

Ми знаємо всі ваші імена.
Є стенд у школі “Пам’яті героїв”.
Не зітреться із пам’яті війна,
Де полягли захисники-герої.

***

Вот нелегко мне жизнь даётся,
Подножки ставит каждый день.
Быть может, надо мной она смеётся?
Не знаю, обойдусь ли без потерь.

И всё же я с надеждой просыпаюсь.
Возможно, мне сегодня повезёт.
И хоть всегда и всем я улыбаюсь,
Всё повторяется. Опять пролёт...

Проблемы множаться из года в год,
Я не боюсь их, рук не опускаю.
Уверен, что придёт и мой черёд!
Решу их и скажу: “Свободны.
Отпускаю!”

***

ОСТАННІЙ ДЗВОНИК

І ось настав той день весняний,
Якого так чекали ми.
Але чомусь він невеселий...
Хотілося б вернуть роки.

Рік одинадцятий пройшов,
Мов сон казковий, швидко.
З батьками в перший клас прийшов,
Матуся — моя вчителька.

Тепер же гордо я стою
Й останній дзвоник свій чекаю,
Хоч знаю: більше не зайду
В той клас, що другим домом називаю.

Сьогодні на лінійці стоїмо усі,
А завтра кожного свій шлях чекає.
Можливо, хтось залишиться в селі,
А інших — доля розкидає.

Та не забудемо ніколи тих,
Хто шлях шкільний пройшов із нами,
Хто мав терпіння, дав нам знань міцних.
Ми щиро вдячні і пишаємося вами.

***

З дитинства пам’ятаю я слова,
Які сказала мені мама:
“Як станеш на тропу життя,
Прошу, іди по ній ти прямо”.

Я намагаюся, повірте,
Моя матусю дорога,
Але не знаю, чи зумію,
Адже дорога ця важка.

Хочу запевнити матусю,
Що завжди прямо йтиму я,
Ні перед чим вже не схилюся,
Бо ця стежина — шлях життя.

***
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 11.01.2009, 18:23   #9
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Конкурс "ЕРУДИТ - 2008"

В Тячівському районному Центрі дитячої та юнацької творчості відбувся районний конкурс «Ерудит — 2008», який проводиться щороку і є традиційним святом розуму та кмітливості.
Ведуча конкурсу Е.М. Савчук, зав. відділом наукової пошуково-дослідницької роботи ЦДЮТ, привітала всіх учасників та присутніх на інтелектульній грі. Вона наголосила, що найерудованіші зможуть виявити свої здібності повною мірою. Для цього необхідно буде застосувати свої знання з різних предметів. Гнучкість розуму, широта світогляду, почуття гумору — усе це має забезпечити успішний результат.
Перед поєдинком юних «еру-дитів» було ознайомлено з основними конкурсами, які складали основу програми. Брали участь у грі учні 10-11 класів загальноосвітніх шкіл. Перед членами журі стояло завдання: оцінка повноти розкриття теми, аргументованість, ерудиція, культура мовлення, вичерпність відповідей, базові шкільні знання кожного.
Учасниками гри стали: Екшмідт Мирослав, учень 11 класу (Тячівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. В.Ґренджі-Донського), Цимбалюк Людмила, учениця 10 класу (Солотвинська ЗОШ І-ІІІ ст. №1), Кузнєцова Аліса, учениця 10 класу (Тересвянська ЗОШ І-ІІІ ст.), Бедей Кароліна (Калинівська ЗОШ І-ІІІ ст.), Терпак Світлана (Буштинська гімназія-інтернат).
Чесна і безкомпромісна інтелектуальна боротьба в районній грі «Ерудит — 2008» і визначила «переможця» та «фіналіста» конкурсу.
Учасники, що набрали найбільшу кількість балів, а саме, Цимбалюк
Людмила і Екшмідт Мирослав, вийшли у фінальну гру. А кращою
стала Цимбалюк Людмила (Солотвинська ЗОШ І-ІІІ ст. № 1), з чим її і вітаємо.
Хочеться, насамкінець, акцентувати увагу на важливості проведення подібних заходів, що дають змогу показати і оцінити рівень знань, винахідливість, вміння і правові навички учнівської молоді, бо саме вони надалі стають важливим підґрунтям для професійного вибору молодого покоління.
Мініатюри
IMG_0192.jpg  
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 11.01.2009, 18:32   #10
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Конкурс "ПОДАТКИ ОЧИМА ДІТЕЙ"

Вже традиційним став конкурс дитячої творчості «Податки очима дітей», який проводить ДПА в районі спільно з відділом освіти РДА. Маємо на меті не тільки формувати високу податкову культуру у підростаючого покоління, а й виховувати в юних, майбутніх платників податків, економічну і правову освіту. Через малюнок, письмовий твір, через реалізацію творчих здібностей — до вивчення та розуміння школярами знання і місця податків у житті держави і суспільства.

Порадувало, що в ньому масово взяли участь учнівські колективи ЦДЮТ: Тячівської ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. В.Ґренджі-Донського, Новоселицької, Бедевлянської, Широколузької, Тячівської №3 ім. Шімона Голлоші, Тернівської, Грушівської, Дубівської, Ганичівської, Тереблянської ЗОШ І-ІІІ ст. та Дубівської й Округлянської ЗОШ І-ІІ ст.
Дитяча уява, фантазія, творчий домисел вразили не тільки членів журі, до якого ввійшли М.М.Пилип, завідувач сектором масово-роз’яснювальної роботи в ДПІ в районі, В.І.Гайович, завідувач відділом технічної творчості ЦДЮТ, Б.О.Молнар, завідуюча відділом організаційно-масової роботи ЦДЮТ. У залі палахкотіли різнобарв’ям чудові тематичні плакати із закликами, як от «Сплачуйте податок — буде в Україні порядок». Оксана Король з Дубового і Нінель Джуган з Новоселиці висловили свої думки у віршованій формі. А Сергій Токар з Новоселиці у своєму рефераті прагнув відповісти на запитання: «Чому працівник, який отримує 700 гривень, платить податки, а мільйонер — ні? Що є причиною?».
Хороших робіт було багато. Переможцями стали в номінації «Найцікавіший малюнок на податкову тематику» Михайло Федурцьо (Ганичі — І місце, перша вікова категорія), Дарина Рошканюк (І місце, ЦДЮТ, друга вікова категорія), Садіна Тиводар (І місце, третя вікова категорія, ЦДЮТ).

Другі й треті призові місця у другій віковій категорії зайняли Дарина Блешинець (друге, ЦДЮТ), Станіслав Веприк (третє, ЦДЮТ), Тетяна Штен (третє, ЦДЮТ). У третій — Олена Мартинюк та Альона Розман (друге, ЦДЮТ), Олеся Руснак та Анна Левко (третє, ЦДЮТ).

В номінації «Кращий плакат на податкову тему» перші місця в різних вікових категоріях зайняли Вікторія Товт, Марія Товт, Біанка Дантор, Оніка Ривіс (Тячів,ЗОШ №3), Роман Бедей (Бедевля), Оксана Король (Дубове), Віталій Кричфалушій (Тячів, № 1).
Другі місця дісталися Альоні Мацолі з Грушева, Світлані Куцин з Округлої, Мирославу Фединцю з Тячева. Треті — Нінелі Джуган з Новоселиці, Наталії Козюк і Андрію Кулі з Тячева.

Л. Кузнец, директор ЦДЮТ.
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Відповідь


Тут присутні: 1 (користувачів: 0 , гостей: 1)
 
Опції теми
Опції перегляду

Ваші права в розділі
Ви не можете створювати теми
Ви не можете відповідати
Ви не можете додавати вкладення
Ви не можете редагувати повідомлення

BB code is Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.

Швидкий перехід


Часовий пояс GMT +2, Поточний час: 10:49.


bigmir)net TOP 100