Закарпатський Форум 'Уж Форум'
Українська Русский English
Фотоальбом Flash-Ігри
Новини Погода

Повернутися   Закарпатський Форум "Уж Форум" > Закарпаття > Історія й культура Закарпаття
Історія й культура Закарпаття Історія, культура, природа й інші невичерпні цінності Закарпаття

Відповідь
 
Опублікувати тему в ВКонтакте Опублікувати тему в Facebook Опублікувати тему в Mail.Ru Опублікувати тему в Живой Журнал Опублікувати тему в Twitter Опублікувати тему в FriendFeed Опублікувати тему в Google  Опції теми Опції перегляду
Старий 15.03.2009, 21:50   #1
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 229 раз(ів)
Дівчина
Arrow

Культура Закарпаття


Культурні зв’язки населення Закарпаття та Київської Русі

У культурі Закарпаття збереглися багатовікові східнослов’янські традиції. Це проявлялося у спорудженні житла, оборонних споруд, в особливостях прикладного мистецтва.

Писемність тут почала поширюватися з другої половини ІХ століття. Вигнані з Моравії учні Кирила та Мефодія знайшли притулок у Карпатській Русі. З їх участю тут були споруджені перші церкви та монастирі, які стали центрами слов’янської писемності. У ІХ столітті в Закарпатті запроваджується християнство (867 р.). В ХІ – ХІІ століттях із Києва, Галича та інших руських міст у Закарпаття ввозилися церковні книги, потім переписувалися у Мукачівському, Грушівському та інших монастирях. До нас дійшли окремі уривки із євангелій ХІІ – ХІІІстоліть на давньоруській мові, які збереглися серед рукописів Мукачівського та Імстичівського монастирів. Вони свідчать про нерозривні культурні зв'язки Закарпаття з Руссю.

Поряд з писемною літературою розвивалася усна народна творчість (пісні, казки, загадки, легенди, заклинання), яка сягала своїм корінням у далекі язичницькі часи.

Помітну роль в економічному та культурному розвитку краю відігравали міста. Найдавнішими містами Закарпаття є Ужгород і Мукачево. За рахунок жорстокої експлуатації народу феодалами споруджувалися палаци-замки. Вони були збудовані в Ужгороді, Мукачеві, Середньому, Севлюші, Вишкові, Хусті, Королеві, Довгому, Невицькому.

Недалеко від Ужгорода, в селі Горяни, знаходиться одна з найдавніших пам’яток кам’яної архітектури Закарпаття — храм святої Анни. Храм складається з двох частин, найстаріша з яких має форму заокругленого шестигранника (товщина стін — 2 – 2,5 м). Це Горянська ротонда — невелика будова ХІІ століття діаметром 9,5 м. Перекриття ротонди склеписте, купол у вигляді півкулі, а цінні фрески відносяться до ХІІІ – ХІV століть. Спочатку ротонда була самостійним храмом, у якому войовничі монахи примушували православних та язичників приймати католицьку віру. В ХІV столітті до ротонди була прибудована церква в готичному стилі.

Цінним пам'ятником храмового будівництва є Вознесенський собор у Виноградові, споруджений у ХІІІ столітті в романо-готичному стилі. Всі ці споруди були творінням розуму і рук давньоруського населення краю, яке належало до великої східнослав’янської сім’ї.

Схожі теми
• Культура водіння 
• DJ-культура Закарпаття 
• За фінансування Угорщини видано унікальну працю "Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура" 
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 15.03.2009, 22:00   #2
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 229 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Зв’язки культури Закарпаття та східноукраїнських земель у ХІV – ХVІ століттях

Розвиток культури в окупованому угорськими феодалами краї відбувався під великим впливом та з активною допомогою діячів культури України, але всіляко гальмувався іноземними загарбниками, які душили слов’янське слово, знищували надбання слов’янської культури, матеріальної та духовної.

Цікавими є написані на тонкому пергаменті високої якості «Мукачівський псалтир» та «Ужгородський полустав» (ХVІ ст.), за мовою та оформленням виділяється «Королівське євангеліє» (1401 р.). Ці пам’ятки культури, написані традиційно давньоруською мовою, з домішками церковнослов’янської, містять велику кількість слів живої народної мови.

До ХV століття належать і окремі пам'ятки світської писемності, зокрема дарчі грамоти, в яких багато своєрідних закарпатських діалектизмів. Цінні пам’ятки культури ХІV – ХVІ століть — «Ужгородська празнична мінея» та євангелія.

З кінця ХV століття в Закарпаття попадали перші друковані книги, видані в Кракові Швайпольтом Фіолем («Осмогласник», «Часословець»), празькі видання білоруського першодрукаря Георгія Скорини «Біблія русская» та книжки діячів сербської культури Божидора та Вікентія Буковичів, видані у Венеції («Соборник», «Молитовник»). Поширеними були видання російського першодрукаря Івана Федорова, зокрема славнозвісна «Острозька Біблія».

Перші школи з’явилися при церквах та монастирях, а наприкінці ХІV століття в резиденції графа Другета в Ужгороді була відкрита перша школа чернечого ордену, яка готувала кадри для католицької церкви.

У період середньовіччя в Закарпатті було збудовано 13 замків. Ужгородський, Мукачівський, Хустський та Королівський замки мали велике оборонно-стратегічне значення. Подібні укріплення були поширені на Україні, в Росії (Новгород, Псков). У Мукачеві збереглася старовинна каплиця святого Мартина (ХІV століття). Колись ця каплиця служила вівтарною частиною готичного храму, знесеного в 1904 році. Монументальним пам'ятником храмового будівництва в Закарпатті є Воздвиженський собор у Берегові, споруджений у першій половині ХV століття. Художнє оздоблення порталів свідчить про високий рівень тогочасного білокам'яного різьблення. Менші готичні храми збереглися в деяких закарпатських селах (Чорнотисово, Струмківка, Часлівці).

Образотворче мистецтво робило лише перші кроки. Створені художниками картини носили переважно релігійний характер. На стінах прибудови ХІV століття в Горянській ротонді збереглися фрески «Покров» та «Розп'яття». Сюжети фресок винятково ліричні. Характерною в цьому плані є картина «Втеча в Єгипет», яка за своїми художніми якостями, майстерністю виконання є одним з найкращих творів мистецтва ХІV – ХVІ століть.

Різні малюнки зображувалися на народному одязі. Народні умільці виробляли чудові рушники, килими з вовни. Хоч в окремих селах і були деякі особливості в одязі та вишиванках, але вироби мають багато спільного з подібними речами, виготовленими на Поділлі, Волині, Придністров’ї.
Культура Закарпаття епохи феодалізму розвивалася як складова частина культури всієї України.
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 30.03.2009, 20:08   #3
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 229 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Писемність. Друкована література. Освіта

Культура закарпатців у ХVІІ столітті розвивалася в складних умовах. Слов’янська писемність та культура розвивалися у жорстокій боротьбі проти феодально-церковного гніту, проти політики латинізації та мадяризації. Поширення слов'янської писемності а також літератури, виданої в Україні та Росії, зустрічало великий опір єзуїтів та реакційного уніатського духовенства.
У ХVІІ столітті дещо зростає кількість шкіл у містах. Народні школи існували в ряді cіл Мукачівщини, Виноградівщини, Хустщини, Мараморощини ( у Великих Лучках, Великій Копані, Вишкові, Бедевлі, Чорному Потоці, Солотвині, Сігеті). У початкових школах училися переважно діти заможних селян, міських ремісників, нижчого духовенства. Для дітей феодальної верхівки були спеціальні школи. У середині ХVІІ століття в Ужгород була переведена з Гуменного єзуїтська гімназія, яка готувала кадри для католицької та уніатської церков. Мета її відкриття, за словами володаря Ужгорода, — повернення єретиків (православних) до апостольської католицької віри. Чимало її випускників продовжили навчання в Духовних семінаріях. Спочатку в гімназії навчалося 50 учнів, а згодом кількість їх зросла до 170. То були переважно діти духівництва, дворянства, чиновників, офіцерів австрійської армії. Навчалась і частина вихідців з народних низів — ремісників, купців, заможних селян. Авторитетт Ужгородської гімназії швидко зростав, і бажаючі вчитися зверталися сюди із Східної Словаччини, Північної Угорщини, Галичини. Згодом основи середньої освіти були закладені в Мукачеві і Берегові. Навчання в більшості шкіл проводилося на латинській мові. Після поширення в Закарпатті протестантства у ХVІ-ХVІІ століттях в містах і селах почали виникати реформатські школи. Особливо це було характерно для південних районів Закарпаття та окремих населених пунктів Мараморощини, де проживало чимало німецьких переселенців – солекопів, лісових майстрів, ремісників. Усього в 80-х роках ХVІІ століття у Закарпатті було щонайменше 40 шкіл. Зростання шкіл дещо активізувалося після запровадження унії в середині ХVІІ століття. Ведучи боротьбу протии православ'я, уніати створювали нові школи, розглядаючи їх не лише як осередок освіти, а й як знаряддя покатоличення руського населення. Уже через десять років у Мукачівському монастирі, де уніати мали досить сильні позиції, була відкрита вищого типу школа для підготовки священиків і півчих для уніатських приходів. У школі Мукачівського монастиря, у 1671 році, навчалося всього 22 учні, з яких 14 – богослови і вісім – дяки. В середині ХVІІІ століття у цій школі навчалося близько 100 учнів.
Призначений королем Леопольдом І єпископ Йосиф де Камеліс одержав не лише право духовного душпастирства, але й вільного «поширення освіченості й культури». З його ініціативи відкривалися нові як духовні, так і парафіяльні школи, а в 1699 році він видав у Тризві народною мовою «Буквар» для парафіяльних шкіл і переклав «Катехізис» з латинської на народну мову русинів, дуже близьку до української, яка формувалася на Наддніпрянщині і в Галичині. Та й вчителями у школах Закарпаття часто працювали вихідці з Галичини, де унія була поширена значно раніше.
Школа в Закарпатті, як і в Угорщині загалом, зростала не лише кількісно, але й якісно. Хоч вивчення молитов, історії церкви залишалося основним завданням школи, але поступово коло предметів, які вивчали учні, збільшувалося, вводилися елементи знань про рідний край, форми і методи господарювання, взаємовідносини між людьми, зростав інтерес до природних знань та народної педагогіки. Підтвердженням цього є поширення в Закарпатті у першій половині ХVІІІ століття збірки «Няговскія поученія», яка пропонувала в системі шкільної освіти навчати дітей таких принципів: «Не упивайся ніколи, ани найбурше, коли постиш, чом много злого дела у п'янстві. И не греши у переці родителям своим и каждому, кто есть буршій… Не держи ненависть та й гнів, та й вражду, та лихую дяку… И не бий, не убивай, та й не сороми; не будь ненавистлив, не чини злоє, не кради, не розбивай, не чалуй, не перепущай дорого ни у продажи, ни у купли».
Якщо в середині ХVІІ століття в краї нараховувалось близько 40 парафіяльних шкіл, то наприкінці ХVІІІ століття кількість їх зросла до 200. Щоправда, більшість з них були однокласними, де учитель навчав усіх разом. Та й рівень роботи шкіл не завжди був високим. Сам єпископ Йосиф де Камеліс визнавав, що як священики, які викладали в школах закон Божий, так і вчителі «часто майже неосвічені люди». Та це й не випадково. Адже шкіл для підготовки вчителів не було. Освітній рівень багатьох сільських священиків, особливо дяків, які навчали дітей, був низьким. Чимало з них не закінчували навіть шкіл, а вчилися вдома самостійно. З одним можна погодитися, що навчання в школі рідною мовою, навіть за таких умов, видання перших книг для школярів, не проходило безслідно.
Розквіту русинських шкіл на Закарпатті у ХVІІ - ХVІІІ століттях сприяло проникнення передових освітніх ідей не лише з України, зокрема з Галичини, але й з Чехії та Словаччини. Перебуваючи в північноугор-ському містечку Шарошпоток, що неподалік від Закарпаття і Східної Словаччини, визначний вчений, основоположник нової педагогіки Ян Коменський мав можливість ознайомитися зі станом освіти різних народностей Угорщини. У 1654 році в роботі «Щастя народу» він писав, що по всій Угорщині дуже мало шкіл з рідною мовою навчання. В Угорщині проживають, окрім угорців, також словаки, русини, румуни, які теж не мають шкіл рідною мовою. Ян Коменський критикував правителів Австрії та Угорщини за байдуже ставлення до освіти, за насильну латинізацію шкіл і відстоював необхідність розвитку школи рід-ною мовою для всіх народів. Окремі дослідники висловили думку, що з чеським педагогом у 1654 році зустрічався закарпатський полеміст, борець проти латинізації та покатоличення русинів М. Андрелла, який обговорив з ним шкільні справи в Закарпатті і поскаржився, що прихильники Риму силоміць втягують народ в унію. Достовірних даних про цю зустріч немає.
Одержували освіту закарпатці і в славнозвісній Києво-Могилянській академії. На початку ХVІІ століття в ній навчався Іван Григорович, майбутній мукачівський єпископ. Тоді ж у Києві був висвячений єпископ Сергій. Вони привезли з собою у Закарпаття багато східних православних книг. Велика частина друкованої літератури України та Росії потрапляла в Закарпаття. Особливою популярністю користувалися книги, що були надруковані в Острозі, Львові, Києві, Почаєві, Чернігові. Ці книги купувалися за дуже великими цінами і передавалися у священні реліквії з покоління в покоління. У ХVІ - ХVІІ століттях була кирилична друкарня в Грушівському монастирі. Іван Кондратович вважає, що в друкарні Грушівського монастиря були видані такі пам’ятні видання, як “Румунське євангеліє» і «Молитвослов». З іншої літератури вчений називає видання «Букваря» на старослов’янській мові, книги «Пентекостаріон» і «Антиминс». Хоч окремі дослідники такої точки зору не поділяють.
Щоправда, конкретних документів про існування друкарні та виданих у ній книг не збереглося. Окремі дослідники-краєзнавці наших днів намагаються довести існування друкарні в Грушеві, маючи у своєму розпорядженні ряд видань ХV-ХVІ століть, але без зазначення місця друкування. Та спеціалісти по книгодрукуванню, які працюють у наукових закладах Києва та Москви, на підставі аналізу шрифту, паперу, техніки видання припускаються думки про можливість їх виготовлення саме в друкарнях Карпатського регіону, і насамперед у Грушеві. Навіть, якщо й відкинути сам факт існування друкарні, то і за всіх інших обставин Грушівський монастир відіграв значну роль у поширенні духовної культури і слов'янської писемності у східних районах Закарпаття. Знищили монастир протестанти Мараморощини у 1670 році.
Одним із зачинателів української літератури в Закарпатті був Михайло Андрелла (1637-1710). У своїх полемічних творах «Логос» та «Оборона верному человеку» письменник нещадно викривав підступи єзуїтів, експлуататорську суть уніатської церкви, ставав на захист покріпаченого селянства. У середині ХVІІ століття Київ став загальноукраїнським культурним центром. Навколо Київського братства, а пізніше Києво-Печерської друкарні і Києво-Могилянської колегії згуртувалися найвизначніші культурні діячі України, частина яких проводила культурну роботу і в Закарпатті (вчителювали, переписували книги…). Після возз’єднання України з Росією у 1654 році в Закарпатті починають поширюватися і російські видання, зміцнюються культурні зв’язки з Росією.
Правлячі кола Австрії вживали усіх заходів до припинення ввезення книг у Закарпаття. З цією метою ще у 1693 році Леопольд І запровадив цензуру на книги, що друкувалися за межами Угорщини. Згідно з цим указом будь-яка книга могла бути конфіскована. Вживалося рішучих заходів до посилення контролю на кордонах. У квітні 1728 року митний комендант в Ужгороді затримав двох книгонош з Володимира - Івана Шаляпіна та Михайла Вакурова. Привезені ними 500 примірників книг були конфісковані і перевезені до Відня, а книгоноші на допиті заявили, що вони вже 16 років підряд привозять в Угорщину книги без жодних перешкод.
Хоч у 1770 році було заборонено ввозити книги в Закарпаття, процес цей продовжувався і далі.
Розвивалася усна народна творчість. Народ висміював єзуїтів, уніатську церкву, зрадників, які схилялися перед іноземними гнобителями. Усна народна творчість Закарпаття мала багато спільних мотивів з фольклором східноукраїнських земель.
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 30.03.2009, 20:13   #4
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 229 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Архітектура

Руками закарпатських майстрів-будівельників споруджено поміщицькі та графські палаци, міські ратуші, добротні будинки в містах. Найкращими є побудовані в різних стилях палаци в Мукачеві, Ужгороді, Берегові, Севлюші, Довгому.
У ХVІІ — ХVІІІ століттях народні майстри краю творчо сприйняли досягнення стилю бароко і трансформували бойківську основу, поєднавши її з живописністю барокових кам’яних церков. Вони переорієнтували і загальну композицію будов, зробивши їх домінантою вежу — дзвіницю барокових форм. В результаті створили наявний тип дерев’яного храму, що одержав пізніше назву лемківського (церкви в с. Шелестово, Медведівці Мукачівського району, с. Плоске Свалявського району, с. Канора Воловецького району). На жаль, більшість церков данного типу вивезені із Закарпаття і знаходяться за його межами (Київ, Прага, Нова Пака в північній Моравії та ін.), залишилась тільки Шелестівська (1777 р.), перевезена в Ужгород.
Лемківський тип зазнав подальшої трансформації, втративши в кінці ХVІІІ — на початку ХІХ століття верхи над вівтарною частиною і нефом, і став найбільш розповсюдженим в Закарпатті від с. Соль на Великоберезнянщині через рівнинну частину краю аж до сіл Міжгірщини. Найвишуканіше церкви даного типу, побудовані у ХVІІІ столітті, є у селах Гукливе Воловецького району, Подобовець, Ізки, Торунь Міжгірсьького району, Чорноголова Великоберезнянського району. Будівничі Мараморощини уподобали собі форми готичних кам’яних церков німецьких сіл Семиграддя і, використавши їх, створили неперевершені за красою і строгістю форм храми так званої “дерев’яної готики” в селах Сокирниця, Данилове, Крайниково, Олександрівка. До цього типу також треба віднести дерев’яну вежу-дзвіницю біля кам’яного храму у с. Четово Берегівського району.
На південному сході Закарпаття гуцульські майстри будують хрещаті в плані одноверхі церкви (Струмківська церква — в с. Ясіня, церква на Плитоватому — в с. Лазещина). Над центральним зрубом піднімається багатогранний барабан, покритий наметовим дахом, що завершений маківкою з хрестом. Чотири бокові рамена у Струмківської церкві вкриті дахами хатнього типу з маленькими маківками. Усе це робить композицію будови надзвичайно виваженою, навіть скульптурною.
Старовинні дерев’яні храми Закарпаття – пам’ятки неповторної народної архітектури. Закарпатські українці зберегли свій побут і культуру. Навіть у тих пам'ятках архітектури, де відбився вплив чужих стилів (готичного і бароко), самобутність не зникла. Творчо перероблені іноземні прийоми та форми породжують нові своєрідні риси національної архітектури. Дерев'яні храми розкидані по всьому Закарпатті, особливо багато їх у гірській частині – Верховині. Ці храми розташовані переважно в селах, причому місця, де вони стоять, вибиралися так, щоб будова храму мала перевагу над селом або навколишньою місцевістю. Через те більшість храмів стоять на вершинах пагорбів. Простота композиції, відсутність зовнішніх прикрас надають їм строгості. Силуети храмів різноманітні й особливо красиві на фоні неба, навколишніх гір та зелені. Найдавніші дерев’яні храми, звичайно, зберегтись не змогли. До нас дійшли тільки деякі культові споруди та й ті неодноразово перебудовувалися. Серед них можна назвати храми у селах Колодне Тячівського району, Середнє Водяне Рахівського району, Олександрівка Хустського району, Руська Долина Виноградівського району. Найдавнішою справедливо вважається церква у с. Колодне. Споруда зроблена з величезних дубових колод завдовжки близько 12 м. Стіни і стеля нефа та вівтаря розписані. Найстаріший живопис у вівтарі — другої половини ХVІІ століття. А іконостас оновлювався в 1737 році, про що свідчить напис на звороті царських врат: «Поновленіє сих двер року божія 1737, місяця ноєврія Ілія маляр хуски». Це свідчить, що м. Хуст на той час був своєрідним мистецьким осередком в Закарпатті.
Одна з цікавих пам»яток — Успенська церква і дзвіниця ХVІІ століття у с. Новоселиця на Виноградівщині.
У ХVІІ столітті руками закарпатських майстрів споруджено церкву в селі Івашковиці, Михайлівську церкву в Ужку, Михайлівську церкву в Крайникові, Святодухівську церкву в селі Колочава-Горб, церкву в присілку Бистрому під Свалявою.
У східній частині Закарпаття під впливом традицій східного культового будівництва споруджувалися церкви гуцульського стилю. Найкращі з них — в с. Ясіня і Лазещина Рахівського району.
У низинних селах Закарпаття переважають дерев’яні храми, побудовані в стилі готичної архітектури. Один з них — Успенська церква і дзвіниця ХVІІ століття — в с. Новоселиця Виноградівського району зберігся і до сьогодні. Церква побудована в 1669 році, у самому центрі села. Її стіни розписані різноманітними картинами з релігійного життя, які можна назвати унікальною пам’яткою мистецтва ХVІІ століття. Увагу привертають, зокрема, композиції «Деісус» і «Страшний суд» (1673 р.), а також ікони «Святий Миколай з житієм» (1676 р.), «Марія Русин» (ХІХ ст.). Під час реставрації фрески «Страшний суд» на початку 80-х років ХХ століття було відкрито портрети Юри Петришина, на замовлення якого і була виконана фреска. Цікаво, що один з його синів — з вусами і «оселедцем». Тип новоселицьких розписів цілком український. Очевидно, ще свіжою була пам’ять про участь запорожців у визвольній війні українського народу 1648 — 1654 років.
Багата культова архітектура Закарпаття свідчить про наявність в краї не лише талановитих народних зодчих, а й високопрофесійних художників. Створені руками народних митців упродовж ХV — ХІХ століть, численні дерев’яні храми є справжнім витвором народного мистецтва, які зберігали і передавали з покоління в покоління ідею слов’янської єдності.
Ці пам’ятки архітектури Закарпаття пройняті духом народності, єдністю з культурою всієї України.
Мініатюри
Дерев'яна церква на Бистрому.jpg   Церква в Колодному, 17 ст., марамороський тип.jpg   Церква в с. Нересниця. 18 ст., марамороський тип.jpg   IШелестівська церква, що нині знаходиться в Ужгороді.jpg  

Останній раз редагувалося szantai, 30.03.2009 в 21:27
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
szantai, Дякую! Малой
Старий 30.03.2009, 21:18   #5
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 229 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Мистецтво народу яскраво проступає в одязі — жіночих і чоловічих вишиваних блузах і сорочках, кептариках, кольорових поясах, хустках. Найяскравіший народний одяг виготовляли на Верховині, де утворилися своєрідні центри вишивання з відтінками гуцульської культури, — Ясіня, Кобилецька Поляна, Усть-Чорна, Дубове, культури лемків і бойків — с. Дубове, Білки, Жденеве, Кострино. Народне мистецтво яскраво проступало у виробах ткацького ремесла, яке поширювалося в ряді сіл Марамороського, Угочанського та Березького комітатів — рушниках, килимах, кімнатних домотканих доріжках. Хоч в окремих районах вироби мали свою специфіку (в Марамороші — вплив волохів, в Ужанському комітаті — словаків і чехів, У Березькому — вплив угорців), але в основі їх домінували характерні особливості народної культури русинів та сусідніх слов’янських народів.
Поряд з виготовленням національного одягу русинами, на Закарпатті успішно розвивалася техніка і культура народних митців угорського, румунського, словацького, німецького населення. Національний одяг і предмети домашнього вжитку практично виготовляли в кожному селі, де компактно або ж значною частиною проживали інші національності. Але поступово виділялися, як і в русинів, своєрідні центри народного вишивання, ткацтва, пошиття одягу. Найкращі національні речі виготовляли в таких угорських селах як Косино, Береги, Вари Берегівського району, Вилок, Петрово, Королево Виноградівського, Велика Добронь, Паладь, Комарівці Ужгородського, Чомонин, Рівне, Дерцено Мукачівського районів.
Центрами виготовлення румунського національного одягу були села Нижнє і Середнє Водяне, Солотвино. Національний одяг для німців найкраще виготовляли в селах Усть-Чорна Тячівського, Павшин і Німецька Кучава Мукачівського районів. Між населенням відбувався обмін національним одягом і предметами домашнього вжитку. Русини охоче придбавали речі, виготовлені угорцями, румунами, німцями, майстрами інших національностей, а жителі угорських, румунських і німецьких сіл, міські жителі високо цінували вироби русинів. Ринки і ярмарки Закарпаття в ХVІ — ХVІІІ століттях славилися розмаїттям одягу і предметів побуту, виготовлених народними майстрами — русинами, угорцями, словаками, румунами, німцями. Інтенсивний взаємо обмін збагачував народних митців, робив життя і побут населення багатшим і різноманітнішим.

(Інтерес до історії і культури свого народу потрібно виховувати ще зі школи. Саме тому ми з учнями створили в своєму класі-кабінеті куточок "З бабусиної скриньки").
Мініатюри
З бабусиної скриньки 1.jpg   З бабусиної скриньки - 2.jpg  
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
szantai, Дякую! Малой
Старий 03.04.2009, 20:40   #6
 
Реєстрація: 03.04.2009
Повідомлень: 1
За замовчуванням

Очень красивое место, церкви великолепные. Безумно хочу побывать в Закарпатье. Если все-таки соберусь побывать в Ваших местах, посоветуйте какое время года выбрать? Какая погода Закарпатья располагает к прогулкам?
lyubov- поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 03.04.2009, 23:57   #7
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 229 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Закарпатье - это настоящий чудо-уголок Украины! Здесь красиво в любое время года. Но, по-моему, для прогулок располагает золотая осень или лето. Ведь от жары можно укрыться в тени деревьев...
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 12.04.2009, 21:48   #8
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 229 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Розвиток культури у ХVІІІ столітті

Українській культурі закарпатців, що були найзахіднішим етнічним форпостом, довелося витримувати шалений натиск латинізації, мадяризації та германізації. І треба було мати велику силу та гідність, щоб у безпосередньому оточенні чужоземних сусідніх культур зберегти свої національні традиції. Період від середини ХVІІІ століття до середини ХІХ століття називають латино-угорською добою.
Латинізація та мадяризація, яку з 1745 року почав особливо настирливо вводити єпископ Мануїл Ольшанський, набирає величезних розмірів. Латинські, а потім угорські школи, книги, проповіді, діловодство — ось справжнє обличчя тієї доби.
Та ці труднощі не змогли перешкодити розвиткові української культури в краї.
Освіта розвивалася у важких умовах. У середині ХVІІІ століття в Мукачеві відкрилася богословська школа, частина випускників якої ставала вчителями сільських шкіл. Учителів випускали і монастирські школи в Мукачеві, Імстичеві, Красноброді (Східна Словаччина). Розвиток школи дещо активізувався після реформи 70-х років. У селах та містах створювалися різного типу елементарні школи. Закарпаття було перетворено в окремий шкільний округ. В Ужгороді було відкрито чотирикласну взірцеву школу, кращі учні якої проходили спеціальну п’ятимісячну практику і ставали вчителями народних шкіл. Майже в усіх школах навчалися з букварів, виданих в Україні та Росії.
Окремі закарпатці здобули освіту в школах на схід від Карпат, що мало велике значення в боротьбі проти асиміляторської політики габсбурзької монархії, у вихованні почуття єдності з народом України.
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 12.04.2009, 21:55   #9
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,143
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 229 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Студенти із Закарпаття. Історики та відомі люди

Серед закарпатців, які навчалися в Києво-Могилянській академії, зустрічаємо такі імена, як Іван Григорович з Мукачева, Іван Боцневич з Бардієва, Степан Пчельський з Ужгорода, Алексій Кертис з Мукачева, Василь Стефко та Василь Іваницький з села Крива на Мараморощині, Яків Фізер, Микола Добрянський, Семен Богданецький. Добиралися вони до Києва різними способами, долаючи важкі політичні та природні перешкоди.
Закарпатські юнаки були також студентами навчальних закладів Львова. У 1784 році тут навчалися закарпатці Лукаш Богдецький та Ілля Кобланський, а наприкінці ХVІІІ століття п’ять закарпатців закінчили навчання й пізніше успішно працювали професорами Львівського університету. Це М. Дубинський, І.Земанчик, П. Лодій, А. Павлович, М. Лавницький. Випускник Львівського університету В. Кукольник, уродженець Мукачівщини, був професором ліцею в Замості. Традиції східнослов’янської культури були не тільки доступними закарпатцям, але й запроваджувалися ними на батьківщині.
Проти засилля католицької церкви виступав Іван Пастелій (1741 — 1799). У 1781 році він написав історичну працю «Про походження русинів», у якій виступив протии реакційних концепцій угорських істориків, які фальсифікували минуле слов'янського населення в Карпатах. У своїх творах Пастелій засудив дії реакційного уніатського духовенства, яке жило в розкошах, а про народ свій забуло.
Помітним істориком Закарпаття у ХVІІІ столітті був Іоаникій Базилович (1742 — 1821). Він задумав написати працю про подільського, а потім мукачівського князя Федора Корятовича. У своїх працях він пов’язує долю закарпатського населення як із близькими східними братами, так і з західними сусідами-слов’янами.
Закарпатці знали про російського царя Петра І. Майже все, що видавалося про нього та про його діяння, потрапляло в Закарпаття та перечитувалося. У свою чергу, Петро І також знав про Закарпаття. У першій чверті ХVІІІ століття на службі в Росії перебував виходець із Закарпаття Іван Олексійович Зейкан, уродженець села Імстичева. Освіту він здобув у Самарі, Відні, Львові, Празі. Володів багатьма мовами. Під час перебування у Відні великого російського посольства на чолі з Петром І Зейкана прийняли до штату посольства перекладачем з латинської мови. З Петром І він виїхав до Росії, де став учителем двоюрідних братів Петра І, Олександра та Івана Наришкіних, вихователем престолонаслідника Петра Олексійовича (внука Петра І, майбутнього імператора Петра ІІ), якого навчав протягом трьох з половиною років. Зейкан був також учителем батька відомого російського поета О. П. Сумарокова. Своєю діяльністю Іван Олексійович Зейкан вніс певний вклад у зміцнення зв’язків з Росією.
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 15.04.2009, 12:25   #10
 
Реєстрація: 15.04.2009
Повідомлень: 1
За замовчуванням

Вот нашла ещё информацию про культурные места. Вообще наша родная украинская природа очень даже красива, а все постоянно стремятся куда-то за бугор!
Пока прочитала-аж самой захотелось поехать! Там и зимой и летом красиво так!!!!!
Византийский стиль на Закарпатье


На окраинах Ужгорода в Горянах, находится одно из самых древних строений Закарпатья. Это- Горянская ротонда Св.Анны, с готической пристройкой церкви Св.Николая. В архитектуре ротонды в Горянах проявляется позднеантичная (византийская) строительная традиция. Горянская ротонда в плане шестигранная настолько сглажена, что почти все исследователи изображали план фундамента сглаженным, то есть круглым. В толщу стены врезано шесть полукруглых в плане ниш конх, склепение которых объединено между собой и строители смело поставили на них шестиугольный тамбур, пробитый шестью готическими окнами. Форма их была завершена позднее, о чем свидетельствует подведенное окно с плоским завершением, которое сохранило первоначальную форму. Стены также покрыты росписью, которая относится к 15 столетию, очевидно, что предыдущие фрески были повреждены. Мастерство художников, которые расписали ниши конхи ротонды, опирается на опыт итальянской школы проторенессанса-Джотто. В 15 столетии к ротонде пристроили прямоугольный неф церкви Св.Николая. При этом разобрано часть ротонды. В 1912 году над западным фасадом церкви была надстроена деревянная колокольня. В 1932, 1960, 1996 годах - в храме проходила реставрация.
Романская эпоха


Период европейского искусства 11-12 столетия. Наиболее яркий представитель этого стиля - это Середнянский замок (ныне в руинах), ризалет дверей внутреннего дворика Ужгородского замка, "Верхний замок"- самое древнее сооружение Мукачевского замка. Определенные черты позднего периода романского стиля -сохранились в структуре строения церкви села Кидьош (Змеевка), Береговского района. Определяющим элементом здесь выступает элемент построения боковых окон. Дата постройки храма 13 столетие.
Замковая архитектура Закарпатья


Первые защитные укрепления появились на территории нашего края в бронзовом веке. Это были просто городища-грады, укрепленные земляным валом и рвом. Например, Ардановское, Стремтура (Иршава), Галиш-Ловачка (Мукачево). Но наиболее завершенную форму оборонительного сооружения представляют замки 11-17 столетия.
Существовало два типа замков. Первый тип замки, которые служили для надзора и сбора дани со своей территории, а также осуществления набегов на собственную контролируемую территорию. Это такие замки как Мукачевский, Квасивский, Броньковский, Невицкий замок.
Второй тип замок-охранник подвластной территории - Ужгородский, Виноградовский, Королевский, Чинадиевский, Середнянский замки. Иногда замки срастались в архитектурно-административном положении с городом или другим охранным объектом, как Королевский, Ужгородский, Виноградовский, а иногда переходит в ранг автономных рыцарских укреплений, как Квасовский, Броньковский
Все закарпатские замки, кроме Середнянского и Чинадиевского построены на высотах (крутая скала, одинокий холм среди равнины). Более ярко выражена готика в замковой архитектуре. Это готические башни Невицкого, готические палацы Мукачевского и Ужгородского замков. Чуть - чуть захватил фортификационные сооружения и ренессанс, это можно наблюдать на примере внутреннего оформления замков Ужгорода и Мукачева..
Во всей цепи замковой архитектуры отдельно стоит замок-вилла 19 столетия графов Шенборн, в урочище Берегвар, недалеко от Чинадиева. Его строение от начала и до конца проникнуто романтическим стилем, с дополнениями в окружающей зеленой архитектуре.

beeshka поза форумом   Відповісти із цитуванням
Відповідь


Тут присутні: 2 (користувачів: 1 , гостей: 1)
Ernesttog
Опції теми
Опції перегляду

Ваші права в розділі
Ви не можете створювати теми
Ви можете відповідати
Ви не можете додавати вкладення
Ви не можете редагувати повідомлення

BB code is Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.

Швидкий перехід


Часовий пояс GMT +2, Поточний час: 11:21.


bigmir)net TOP 100