Закарпатський Форум 'Уж Форум'
Українська Русский English
Фотоальбом Flash-Ігри
Новини Погода

Повернутися   Закарпатський Форум "Уж Форум" > Закарпаття > Релігія
Релігія Справи духовні

Закрита тема
 
Опублікувати тему в ВКонтакте Опублікувати тему в Facebook Опублікувати тему в Mail.Ru Опублікувати тему в Живой Журнал Опублікувати тему в Twitter Опублікувати тему в FriendFeed Опублікувати тему в Google  Опції теми Опції перегляду
Старий 11.11.2014, 20:26   #41
 
Аватар для Володимир Стрий
 
Реєстрація: 10.07.2010
Адреса: Стрий
Повідомлень: 171
Чоловік Відправити повідомлення для Володимир Стрий за допомогою Skype™
Автор теми

Омана
Дуже важлива тема для віруючої людини, тому що з одної крайності людина спосібна перейти в іншу. Тому краще треба звернутись до вчення старців, щоб збагатитись їхніми знаннями і чітко визначити те, що може бути спокусою і падінням душі.
По сьому, коли кому-небудь з подвижників з'явиться світло, або вид вогняний, або глас, нехай він ні в якому разі не сприймає це за істину таке явище. Тому що це є омана ворога, і багато з ким це сталося, по нерозумінню, збились з шляху істинного. Ми ж знаємо, що, поки живемо в тілі цьому, віддаляємось від Бога (2 Кор. 5/6), тобто не маємо можливості бачити Його, ні дивних речей Його при небесних (блж. Діадох).

Хто стриміться до духовного життя, той повинен пройти через вогонь воду і мідні труби.
Насилля пагубних думок і щоб їх очистити потрібне покаяння, бо через покаяння Дух Святий своїм вогнем, пропалює гріхи людини.
Свята Вода омиває душу людини, перероджує її.
Мідні труби – це слава яку посилає нам ворог, щоб таким чинам прославляючи нас підвести до марнославства та гордині.
Щоб пройти всі ці випробування для людини яка прагне вести духовне життя, потрібні знання, але не в кожного є терпіння сідати за парту і ретельно вчитись, багато хто хоче одним махом злетіти на Небеса по одній вірі, і легко вирішити всі проблеми.
Ворог навіює людині що він без трудів і пошуків легко може здобути ті властивості які мали святі. Тоді людина понадіявшись на свої сили і праведність залишається без духовника, без порадника і без допомоги, одна з хитрим ворогом, який губить людські душі.
Наслідком такого самоконтролю буває для одних те, що вони кидаються на надмірні подвиги які їм не під силу. Сильний порив бажання дає їм силу на деякий час здійснити якісь чесноти, але потім сили виснажуються дух падає і вони не бачать необхідності жити так далі. Вони шукають інші теорії які оправдують їхні пристрасті. Святе Письмо для них втрачає силу розуміння цінностей.
Інші, розпалюють свою самонадійність все більше і більше, доходять до такої самовпевненості що вважають що для них все можливо, вони сміються над порадами і вважають що краще розуміють Святе Письмо чим будь - хто. Все це влаштовує ворог людський щоб людей відвести від спасіння. А для того щоб почати шлях спасіння треба багато потрудитись щоб знайти істинну дорогу.
Часто ті що в омані вважають що вони здобули зверх заслуги і вони можуть користуватись послабленням і пільгами. Але якщо їх не вистачає, то можна попросити у святих.

Птах, із-за страху бути спійманим на землі, літає в повітрі і будує собі гніздо, у найвищих місцях, там він безтурботно віддихає і виводить пташенят. Птахолови ставлять сітки і розкидають приманку, птахи прилітають і попадаються в сітки. Подібним чином робить і диявол, приманює християн щоб піймати їх у свої сітки.
Це трапляється з людьми які себе вважають достатньо духовними і не признають авторитетів і не бажають мати духовника, ні порад інших.
Деякі із тих хто попав в оману, самочинно беруть на себе різні аскетичні подвиги – непосильних молитов, посту, виснаження тіла і.т.д.
По мірі збільшення подвигів, у людей в омані збільшується гордість і самовпевненість. Вони вважають себе святими, і тоді переживають особливі відчуття, вони бачать видіння – образи Христа, святих або ангелів, з ними розмовляють, приймають за дари те що подається від темних сил.
Якщо вони приховували ці переживання і не слухали старців та духовників, то ті хто находився в омані попадали в біду, часто вони ставали душевнохворими, або кінчали життя самогубством.
В життєписах святих та подвижників благочестя і в монастирських патериках можна знайти багато описів подібного стану в омані.
Ось один з таких випадків, переданий архімандритом, який був знайомий з ченцем який про себе розказав таке: «Я був старанним ченцем і з гарячністю віддавався келійній молитві. Остання тішила мене, і мені видалося, що я досяг вже істинно духовному життя. Мені стало видатися зайвим шукати в мого старця - духівника яких-небудь вказівок і порад.
Я перестав відвідувати його. І от одного разу під час моєї келійної молитви переді мною став прекрасний ангел. Ангел сказав мені, що мої ревнощі й молитва бажані Богу, але їх недостатньо. Щоб бути особливо бажаним Богу, потрібно ще жертва. І ангел запропонував мені пожертвувати одним оком.
Коли ангел відійшов, я, будучи в екстазі від радості, схопив свічу й тримав її біля ока доти , поки не знепритомнів .
На ранкові молитві мене не було, і стурбовані брати - ченці зайшли до мене в келію. Вони привели мене в почуття. Моє око було загублено. Але я не відкрив дійсної причини загибелі ока й сказав, що ушкодив око при падінні. Не пішов я і до старця-духівника.
Думаючи, що я дійсно приніс бажану жертву Богу, я знову став посилено молитися. І от знову став переді мною ангел і сказав, що Богом прийнята моя жертва. Але для того, щоб бути цілком Йому бажаним, треба віддати і інше око.
Як і в перший раз, у мене не був сумніву, що дійсно Бог хоче від мене оцієї жертви. Однак у мене не вистачило сил позбавити себе другого ока. Я занудьгував і не знаходив собі місця.
Брати помітили мій стан, помітили й те, що я перестав відвідувати свого духівника. Наполегливо вони стали вмовляти мене піти до старця. Душа моя булла в розпачі, я послухав їх і пішов до старця. Побачивши мене, старець сказав мені:
"Що це ти перестав відвідувати мене, і хто тепер керує тобою? Уже не чи ангел став наставляти тебе?"
Уразили мене ці слова старця. Бачачи мою зніяковілість, старець продовжував:
"І як це ти око втратив, уже не за порадою чи ангела?"
Отут відкрилися мої духовні очі, я зрозумів свій стан оману, обливаючись сльозами, упав до ніг старця".
Інший характерний випадок стану оману описується в літописі Валаамского монастиря.
Однин старець мав про себе високу думку, за свої аскетичні подвиги.
Одного разу на початку зими він повертався з монастиря у свою пустельну келію.
Шлях був по березі озера, але його можна було скоротити, ідучи по льоду.
Ченці помітили, що старець збирався йти прямо через лід. "Дивися, отець, лід ще дуже тонкий", - попереджали старця ченці.
"Нічого. Я став тепер легким ", - відповідав чернець, що спокусився, забув заповідь: "Не спокушай Господа Бога твого" (Лк. 4, 12).
Старець загинув, провалившись під лід на середині затоки.

30.06.14.
Володимир Стрий поза форумом  
Старий 11.11.2014, 20:27   #42
 
Аватар для Володимир Стрий
 
Реєстрація: 10.07.2010
Адреса: Стрий
Повідомлень: 171
Чоловік Відправити повідомлення для Володимир Стрий за допомогою Skype™
Автор теми

Омана виховується в нас з дитинства, коли нас хвалять, коли ми себе хвалимо, коли ми замість праці мріємо про багатства, щасливе життя. Таким чином омана відводить від реального життя і вводить людину в інші гріхи. Шукаючи реалізацію оманливих мрій людина впадає в спокуси які приводять до гріха та страждань.
Оманливі діти погано вчаться, бо мрії не дають сконцентруватись на вченні. Але коли вони починають входити в реалії життя, то перед ними стає вибір піти шляхом легким але неправдивим здобуття для себе хліб насущний, або працювати чесно і приборкувати свої мрії.
Ті що вчаться добре зусиллям своїх батьків, менше мають спокус, але часто батьки закладають в дитину майбутні падіння в оману.
Нас син стане великим художником, або Паганіні, або письменником. Коли дитина повірить в те що вона геніальна, то їй вже хочеться слави а не праці. І часто батьки дивуються що булла слухняна дитина а стала вперта як осел, а не розуміють того що вони самі її таку виховали через похвали.
Для дорослих часто слова бувають не мають такого серйозного значення, але не для дитини. В дитині розвивається гормон пристосування до світу, розвиватись в ньому, визначити цінності і визначити пріоритет в своєму житті. Спочатку дитина вбирає всі звуки відчуття мову, бажання, хоч веде себе не активно, але потім вона починає реалізувати все те що вона заклала в своє серце.
Чому в дитині проявляються такі оманливі цінності?
Людина подобі Богу і в ній закладені таланти, спосібності божества і коли в неї розвивати гармонічно то дитина розвивається праведною і корисною для суспільства. Коли ідуть відхилення то в дитині таланти розвиваються як паразитичні, які направлені не на користь суспільства, а навпаки.
Це все те що стосується світських питань. Але коли людина приходить до духовності і в собі залишає коріння омани, то омана розвивається в такій людині і в духовному напрямку.

Один із виду омани є стремління до благодатних, душевних переживань відчуття під час молитви духовної насолоди і захвату.
«Якщо ти відчуваєш прагнення отримати благодаті - бережись ти в небезпеці» - (Ігнатій Брянчанинов).
Він також писав: «Омана, тобто ушкодження єства людського, є стан усіх людей без винятку, зроблене падінням праотців наших. Усі ми – в омані.
Найбільша омана - визнавати себе вільним від омани. Усі ми обмануті, усі спокушені, усі перебуваємо в неправильному стані, потребуємо звільнення істинною».
Те ж затверджує і архиєп. Арсеній (Чудовский):
"Уже кожна людина при своїй немічній, гріховній природі буває в більшій або меншому ступені піддається омані. Ти подумав, що добре сказав, добре зробив, - от уже і омана. Розмріявся про свої дарування, здатності - знову омана; прийняв похвалу, насолодився нею - і це омана.

Подвижництво і омана
Преподобний Силуан два рази був в омані.
Одного разу вночі келія його наповнилася дивним світлом, яке пронизало тіло його так, що він побачив свої внутрішності. Помисел говорив йому: "Прийми, - це благодать", однак, душа послушника зніяковіла при цьому, і він залишився у великому здивуванні. Молитва й після цього продовжувала в ньому діяти, але дух милості відступив настільки, що сміх прийшов до нього під час молитви; він сильно вдарив себе по чолі кулаком: сміх пропав, але дух покаяння все-таки не вернувся, і молитва проходила без милості. Тоді він зрозумів, що з ним відбулося щось неправильне.
Після бачення дивного світла, стали йому являтись біси, а він, наївний, з ними розмовляв, "як з людьми". Поступово їх напади підсилювалися; іноді вони говорили йому: "Ти тепер святий", а іноді - "Ти не врятуєшся". Він запитав одного разу біса: "Чому ви мені говорите по-різному: то говорите, що я святий, то - що я не врятуюсь?" Біс глумливо відповів: "Ми ніколи правди не говоримо".
Преподобний Ісаакій після сім років затвору спокусився явищем "ангелів", прийшов у запаморочення й лежав без свідомості два роки. За ним доглядали преподобний Антоній і Феодосій, молилися за нього, і поступово Ісаакій зцілився.
Преподобний Яків на початку свого чернечого шляху вважав, що йому не потрібний наставник. Упавши в гріх гордості, він ретельно віддавався аскетичним подвигам, але був спокушений дияволом. Одного разу йому з'явився біс у вигляді ангела й повелів приготуватися до приходу Христа, який прагне нагородити його за праведне життя. Уночі до Якова в келію з'явився диявол в блискучім сяйві, і той поклонився йому. Тоді сатана вдарив ченця в чоло за те, що він ушанував його як Бога, і зник. Наступного дня Яків відправився до якогось старця, але той, перш ніж вислухати його, попросив його вийти, назвавши "глузуванням диявола". Однак, бачачи скорботу і каяття Якова, старець дав йому наставляння й направив у монастир. Там він протягом семи років з великою смиренністю працював на кухні, потім ще сім років провів у келії, займаючись рукоділлям і строго виконуючи чернече правило. Таким чином, пізнавши шлях до Бога, преподобний Яків отримав дари чудотворні й відійшов до Господа.
Володимир Стрий поза форумом  
Старий 11.11.2014, 20:27   #43
 
Аватар для Володимир Стрий
 
Реєстрація: 10.07.2010
Адреса: Стрий
Повідомлень: 171
Чоловік Відправити повідомлення для Володимир Стрий за допомогою Skype™
Автор теми

Старець Паїсій Святогорец про оману.
— Геронда, я боюся омани.

— Правильно робиш. Той, хто боїться омани, не впадає в оману, тому що така людина, буде уважною, сповідуватись [Старцю] усі свої помисли. Він не буде приховувати нічого і у такий спосіб отримає допомогу.

— Геронда, а що таке схильність до омани?

- Бути схильним до омани - значить мати думку про те, що ти щось із себе представляєш, і показувати іншим те, чим ти займаєшся якоюсь працею. Бути схильним до оману - значить думати, що ти досягла духовного вдосконалення, оскільки, приміром , робиш якийсь подвиг, а про інших думаєш, що вони ще не усвідомили змісту духовного життя, і поводитися з ними гордо. Якщо людина егоїстично насилує себе в подвижництві, бажаючи досягти вершини якогось святого для того, щоб інші ним захоплювалися, - то це початок омани. Одна справа - примушувати, а інше - насилувати себе до подвигу. Якось раз я сказав одній людині: "Будь уважним, щоб не впасти в оману через неправильне відношення до духовного життя. Ти перебуваєш у духовній небезпеці". - "Я впаду в оману? - обурився він. - Так я навіть м'яса не їм!" Тим часом ця людина не ходила навіть на сповідь. Свої гріхи вона "сповідувалась" іконі. "Так православний ти або протестант? - запитав я його. - У якій книзі ти прочитав, що так треба сповідатися?" - "А що? - запитує він мене. - Хіба Христос мене не чує?" Розумієш, що діється!

Св. отці розрізняють два види духовної омани.

Перший вид - це коли людина починає уявляти, що він бачить Господа, Божу Матір, ангелів, духів, і вважає себе гідним таких видінь.

Другий рід омани - це коли людина марнословиться, думає що вона високо духовна, що вона надзвичайна постниця, прозорлива, чудотворна, що вона здатна нести більші подвиги, що вона покликана вчити й керувати людьми.

Усякий рід духовної омани, є пагубним станом нашого духу. Він ґрунтується на духовній гордості людини. Щоб уникнути омани, треба мати покаянне почуття, смиренність, з'єднане зі страхом Божим.

Із листа преподобного Йосипа Оптинського
Мавра ваша, як видно з вашого опису, перебуває в омані. - Що робити? Це й у нас іноді траплялося й трапляється. Таких спокушених наші старці назначали в чорні роботи. Тому що омана є наслідок гордості й зарозумілості, так проклята гордість трохи збивається чорною роботою. Не заважало б і вам свою Мавру змусити на кухні хоч що-небудь робити по її силі, наприклад, картоплю почистити або посуд вимити та ін. А відокремлене життя дозволити їй ні в якому разі не можна. Тому що, як ви помітили, від цього вона може зовсім з розуму зійти.. Часто причащатись Св. Тайн їй також не потрібно. Нехай духівник її спочатку схилить її до смиренності та самоприниження.
Володимир Стрий поза форумом  
Старий 11.11.2014, 20:27   #44
 
Аватар для Володимир Стрий
 
Реєстрація: 10.07.2010
Адреса: Стрий
Повідомлень: 171
Чоловік Відправити повідомлення для Володимир Стрий за допомогою Skype™
Автор теми

Cхіігумен Іоанн
Дуже сумно чути, що священики вчать своїх духовних чад, під час молитви в розумі представляти образ Спасителя, або Божої Матері, або якогось святого.
Такий спосіб молитви неправильний, навіть шкідливий. Знаю, що, які так молилися, ушкоджували свої голови й ходили лікуватися до лікарів.
Скажу коротко, як треба молитися на підставі богомудрих святих отців. Розум треба містити в слова молитви й увагу тримати у верхній частині грудей, тому що увага - душа молитви. Увагою на серце не треба звертати, якщо буде увага в грудях, тоді й серце буде співчувати. Коли з’являться розчулення й теплота серцева, думати не треба, що отримав щось велике. Це буває природно від зосередження, але не омана. Все-таки від благодаті Господь дає деяку розраду молитвенику.
Усіма силами намагайся, щоб нікого не засуджувати ні в чому. Чого собі не прагнеш, того й іншим не роби й ворожнечі не май, інакше молитва не буде відгукуватись в серці.

Архімандрит Софроній. "Старець Силуан".
Духовна битва багато в чому схожа на звичайну війну; і в цієї битві потрібно бути мужнім. Духовна мужність полягає в міцному сподіванні на милість Божу. Мужній подвижник якщо й потрапить у гріх, або спокуситься і зіб'ється з доброго шляху, або навіть поклоном вшанує біса,- не губиться, але зараз же з повним сподіванням звертається до Бога з покаянням, і тим перемагає ворогів; а не мужня душа - бентежиться, зневіряється, і так пропадає…
Коли хто зіб'ється з доброго шляху і впаде в оману, то, насамперед , необхідно принести покаяння перед духівником, розповівши йому все. Після такої сповіді дія оману ослабне, а потім, хоч і не відразу, але прийде й повне виправлення.
Багато збиваються, але, на жаль, мало хто виправляється.
Багато спочатку одержують благодать, але далеко не всі повертають її після того, як втратять.

Cвященномученик архімандрит Кронід. "Троїцькі квітки з лугу духовного"."
В 1889 році до нас, - згадував батько Кронід, - на слухняність прибув дуже гарний парубок , брюнет з пекучими чорними очима, звали його Олександр. Я представив його отцеві намісникові, і його прийняли в число братії. Послух йому дали в трапезній: служити мандрівникам. Щодня я його бачив у Троїцькому соборі на братньому молебні о другій годині ночі. Час від часу запитував його: "Як поживаєш, чи звикаєш?" Він відповідав, іноді зі сльозами милості: "Живу як у раї". Я в таких випадках мимоволі дякував Богу за його щиросердечне почуття.
Пройшло півроку. Олександру був даний новий послух - завідувати овочевими підвалами і дали йому келію, у якій він став жити один. Якось приходжу до нього й помічаю, що мій знайомий у якомусь екстазі. Очевидно, він робив посилений подвиг молитви. Пройшло ще кілька місяців. Одного разу при відвідуванні я запитую його: "Брат Олександр, ти за всіма монастирськими службами буваєш?" Він смиренно відповідає: "За всіма". - "І за братніми правилами буваєш?" "Буваю, - вимовив він.".

Тоді я йому говорю: "Скажи ти мені, з чого благословення ти взяв на себе подвиг посиленої молитви? Рання, вечірня і рання літургія - повне коло церковних служб. Я добре знаю, що під час пізньої літургії із братньої кухні приходять до тебе за продуктами, а тебе в келії немає. Тоді кухарям доводиться шукати тебе по церквах, що, безсумнівно, у їхніх серцях викликає ремство й ворожість. Подумай, чи буде корисною для тебе такі молитви? Хай не образиться любов твоя від моїх слів.
Беру на себе сміливість запитати тебе ще про одне. Багато раз я приходжу до тебе і бачу, що ти перебуваєш у подвигу. Хто ж тебе на це благословив? Пам’ятай, брат Олександр, що жити в монастирі й творити свою волю - справа шкідлива для душі. Дивися, як би свавільна молитва не ввела тебе в гордість і самообдурення і не стала тобі в гріх. Молю й прошу тебе, заради Бога, не твори ніяких подвигів без наставляння свого духівника ". Слухав мене юний подвижник з видимим невдоволенням. Від нього я вийшов з важким передчуттям чогось недоброго.
Пройшов ще місяць. Сиджу я одного разу у своєї келії, читаю книжку. Раптом зненацька двері моєї келії з шумом відчиняються й урочисто, з голосним співом "Достойно є", входить брат Олександр. Він кладе земний уклін перед моєю келійною іконою і раптом починає продовжувати земні поклони. Очі його горіли якимось недобрим, лиховісним вогнем, і весь він, очевидно, був збуджений до крайності. Не дочекавшись кінця його поклонів, я встав і, звертаючись до нього, ласкаво сказав: "Брат Олександр! Я бачу, що ти занедужав душею. Заспокойся, сядь, посидь і скажи мені, що тобі треба".
У відповідь на мої слова він із сильним озлобленням закричав: "Негідний чернець, скільки років ти живеш у монастирі й нічого для себе духовного не придбав. От, я живу один рік, а вже сподобався великих божественних дарувань. До мене в келію щодня являються безліч Архангелів від Престолу Божого. Вони приносять семисвічник і співають зі мною гімни невимовної слави. Якби ти був гідний чути цей не виречений спів, ти б вмер, але, тому що ти цього не достойний, я тебе задушу".
Бачачи його нелюдське, злісне збудження і знаючи, що всі, що перебувають у принадності, фізично бувають надзвичайно сильні, я кажу йому: "Брат Олександр, не підходь до мене. Запевняю: я викину тебе у вікно". Уловивши момент, я постукав у стіну сусіда по келії, який негайно ж і прийшов до мене на допомогу. З появою сусіда я став сміливіше говорити йому: "Брат Олександр, не хотів ти мене слухати і от бачиш, у яке ти потрапив пекельне лихо. Подумай: ти прагнеш мене задушити. Чи Святих людей ця справа? Осіни себе знаменням хреста й прийди в себе". Але Олександр продовжував загрожувати задушити мене як негідного ченця і ще говорив мені: "Подумаєш, який наставник з'явився до мене в келію з порадою - багато не молитись, слухати духівника . Усі ви для мене ніщо".
Бачачи таку нелюдську гордість, злість і марність подальшої розмови з ним, я попросив сусіда вивести його геть із моєї келії. У той же день після вечірні брат Олександр знову з'явився до мене й урочисто повідомив, що нині за вечернею на нього зійшов Святий Дух. Я посміхнувся. Очевидно, це його скривдило, і він мені говорить: "Що ти смієшся? Піди запитай ієромонаха отця Аполлоса, він бачив це зішестя". У відповідь на це я сказав: "Запевняю тебе, дорогий мій, що ніхто не бачив цього зішестя, крім тебе самого. Благаю тебе, повір, що ти перебуваєш у самообдуренні. Змирись душею й серцем, піди смиренно покайся".
Але хворий продовжував паплюжити мене й погрожувати. Лише прийшов я на інший день від ранньої літургії, брат Олександр знову з'явився до мене й заявив, що Господь сподобив його нині в храмі преподобного Никона чудового бачення. Від Ієрусалимської ікони Божої Матері, що стоїть над Царськими воротами, заблищало світло яскравіше блискавки, і всі люди, що стояли в храмі, нібито попадали й засохли, як скошена трава. Запитую його: "А ти - те чому від цього світла не зсох?" "Я, - відповідав він, - мене береже особлива милість Божа заради подвигів моїх. Цього не кожен достойний".
Говорю йому: "Бачиш, брат Олександр, як тебе диявол звабив, звівши тебе в гідність праведника, і тим збільшив твою гордість. Повір мені, що ті, що стояли з тобою в храмі перебувають у духовному здоров'ї, а все, що ти бачив, є одна духовна принадність бісівська. Врозумишсь, усвідом свою оману, слізно покайся, і Господь помилує тебе". "Мені каятися не має в чому, вам треба каятися!" - закричав він.
Бачачи таке буйство нещасного й побоюючись припадків божевілля, я негайно ж написав лист його другові Івану, на прохання якого був прийнятий у Лавру Олександр. У листі був описаний стан хворого. Через три дні він був уже в мене. Я все пояснив йому про Олександра. У той же день Олександр був відправлений в інший монастир. Коли Іван пояснив отцю ігуменові про хворого, той спокійно сказав: "Милістю Божою він поправиться в нас. І свої такі були".
Олександру було призначено ігуменом послух - чистити кінські стійла на кінному дворі. Брат Олександр спочатку протестував, говорячи: "Такого великого подвижника ви призначаєте на таку низький послух. Я повинен подвизатися в храмі й робити духовні подвиги для повчання іншим". Отець ігумен, для заспокоєння його душі, говорив: "Ти найкраще всього можеш показати добрий приклад смиренності й лагідності через виконання покладеного на тебе послуху. А щодо молитви не турбуйся. За тебе в храмі буде молитися вся братія".
І дійсно, по благословенню отця ігумена, за хворого сильно молилася вся братія. Пройшло півроку, Олександр за весь цей час у храмі бував тільки по святах і за ранньою літургією. Цілий день кидаючи гній, він настільки стомлювався, що ввечері лягав спати без денних молінь і спав, як мертвий. Подвиги робити йому вже не було коли. Думка, що він святий, з кожним днем у ньому слабшала, і бачення в нього поступово припинилося.
Цілий рік він був на слухняності в стайні й про свої уявні подвиги забув. Потім його перевели в хлібопекарню, де теж праця була не легкою. Через два роки Олександр переведений був на більш легкі послухи. На обличчі його тоді проявився приємний відбиток смиренності. Сім років подвизався в монастирі. Тут його постригли в чернецтво. Він приїжджав до мене побачитись. Я запитував його, чи пам'ятав він те, що було з ним у Лаврі під час його духовної недуги, він відповідав: "Усе пам'ятаю, але тільки тепер усвідомлюю весь жах мого душевного стану".
3.07.14.
Володимир Стрий поза форумом  
Старий 11.11.2014, 20:28   #45
 
Аватар для Володимир Стрий
 
Реєстрація: 10.07.2010
Адреса: Стрий
Повідомлень: 171
Чоловік Відправити повідомлення для Володимир Стрий за допомогою Skype™
Автор теми

"Один єгипетський чернець на початку ІV століття став жертвою страшної бісівської принадності. Спочатку він впав у гордість розуму, потім, через гординю розуму, попав під особливий вплив лукавого духу. Чернець досягнув настільки сильного успіху, що ставав босими ногами на розпечене вугілля, і, стоячи на них, читав молитву Господню - «Отче наш». Зрозуміло, люди, що не мали духовного розсудливості, бачили в цій дії чудо Боже, незвичайну святість ченця, силу молитви Господньої, і прославляли ченця похвалами, сприяючи збільшення в ньому гордості і його загибелі. Чернець перейшов від уявної святості до неприборканої хтивості, потім до шаленства, і, кинувшись у розпалену піч громадської лазні, згорів. Імовірно, або обхопив його розпач, або побачилось йому в печі яка-небудь оманна - примара" (свт. Ігнатій Брянчанинов, т.1, «Про молитву Ісусову».
"Гордість є причина оману, так смиренність - чеснота, прямо протилежна гордості - служить вірним застереженням і запобіганням від принадності. Святий Іоанн Лєствичник назвав смиренність знищенням пристрастей «Лєствіца».
Очевидно, що в тому, у кому не діють пристрасті, у кому приборкані пристрасті, не може діяти й омана, тому що омана є жагуче або упереджене відхилення душі до неправди на підставі гордості (свт. Ігнатій Брянчанинов, т.1, ."Про молитву Ісусову»).
"Зимою 1828 - 1829 роках проводив я в Площанській Пустелі. У той час жив там старець, що перебував у омані. Він відітнув собі кисть руки, вважаючись що виконав цим євангельську заповідь, і розповідав усім, хто хотів його слухати, що відсічена кисть руки зробилась святими мощами, що вона зберігається і вшановується благоліпно в Сімоновському монастирі, що він, перебуваючи в Площанській Пустелі в п'ятистах верстах від Сімонова, почуває, коли Симоновський архімандрит із ченцями прикладаються до його руки. Старець починав трястись, причому він починав сичати дуже голосно; він вважав це явище плодом молитви, але слухачам воно представлялося оманою, гідним лише жалю та сміху. Діти, що жили в монастирі по сирітству, забавляли цим явищем і копіювали його перед ним. Старець приходив у гнів, кидався то на одного, то на іншого хлопчика, тріпав їх за волосся. Ніхто з вшанованих ченців обителі не міг переконати спокушеного, що він перебуває в неправильному стані, у душевному розладі" (свт. Ігнатій Брянчанинов, т.1, "Про молитву Ісусову".
"Зі мною був наступний, гідний уваги випадок. Відвідав мене одного разу Афонський ієросхимонах. Ми сіли в моєї прийомній келії, і він став говорити мені: "Помолись про мене, отець: я багато сплю, багато їм". Коли він говорив мені це, я відчув жар, з нього, що виходив. Я йому відповів: "Ти не багато їси, і не багато спиш; але немає чи в тобі чогось особливого, зроби милість, навчи мене молитви. Ти живеш у надзвичайному чернечому місці на землі, серед тисяч ченців: у такому місці і з такими численними ченцями неодмінно повинні перебувати великі молитовники, що знають молитовну таємницю, що вчать її ближнім, за прикладом Григоріїв Сінаіта і Палами, за прикладом багатьох інших Афонських світильників". Ієросхимонах негайно погодився бути моїм наставником, - і, о жах! з найбільшим розпаленням почав передавати мені спосіб захопленої, мрійливої молитви. Бачу: він - страшно розгарячений! у нього розпалені і кров і уява! він - у самовдоволенні, у захваті від себе, у самообдуренні, в омані!
Давши йому висловитися, я почав потроху, у чині, що наставляється, пропонувати йому навчання святих Отців про молитву, вказуючи його в Добротолюбії, і просячи пояснити мені це навчання. Афонець здивувався. Бачу: він цілком незнайомий з навчанням Отців про молитву! При продовженні розмови говорю йому: "Дивися, старець! будеш жити в місті, - ніяк не квартируй у верхньому поверсі, квартируй неодмінно в нижньому". "Чому так?" - заперечив Афонець. "Тому, - відповідав я, - якщо заманеться ангелам, раптово взяти тебе, і перенести з міста на Афон, і вони понесуть з верхнього поверху, якщо упустять, то вб'єшся до смерті: якщо ж понесуть із нижнього, і упустять, то тільки пошкодишся". "Уяви собі, - відповідав Афонець, - скільки вже раз, коли я стояв на молитві, приходила мені ця думка, що ангели захоплять мене, і перенесуть на Афон!"
В кінці бесіди прийшло мені на думку зробити таким чином: я став просити Афонця, щоб він, як пісник і подвижник, випробував над собою спосіб, переданий святими Отцями, який полягає в тому, щоб розум під час молитви був зовсім далекий від усякого мріяння, поринав увесь в увагу словам молитви, по вченню святого Іоанна Лествичника. При цьому серце звичайно сприяє розуму скорботними почуттям смутку про свої гріхи, як сказав преподобний Марко Подвижник: "Розум не розважаний, коли молиться, утискує серце: серце ж засмучене і смиренне Бог не принизить". "Коли ти це випробуєш над собою, - сказав я Афонцю, - то повідом мене про відчуття цього досвіду. Афонець охоче погодився на мою пропозицію.
Через кілька днів приходить він до мене, і говорить: "Що зробив ти із мною?" - "А що?" - "Я спробував помолиться з увагою, вкладаючи розум у слова молитви, то всі мої бачення пропали, і вже не можу вернутися до них". Далі в бесіді з Афонцем я не бачив тієї самовпевненості і тієї зухвалості, які були дуже помітні в ньому при першій зустрічі і які звичайно помічають в людях, що перебувають у самообдуренні, що думають про себе, що вони святі, або перебувають у духовному піднесенні. Афонець виявив навіть бажання послухати для себе мою вбогу пораду. Коли я порадив йому не відрізнятися по зовнішньому способу життя від інших ченців, тому що така відмінність приводить до зарозумілості. Через місяць він знову був у мене, і казав, що жар у тілі його припинився, що він потребує теплого одягу, і спить набагато більше. При цьому він говорив, що на Афонській горі багато з тих, що користуються славою святості, вживають такий спосіб молитви, який він використовував і навчають йому інших. Святий Симеон, Новий Богослов, що жив за вісім століть до нашого часу, говорив, що уважною молитвою займаються далеко не всі. Преподобний Григорій Сінаіт, що жив у чотирнадцятому сторіччі по Різдву Христовому, коли прибув на Афонську гору, то знайшов, що численне чернецтво не має ніякого поняття про розумну молитву, а займається лише тілесними подвигами, роблячи молитви лише усно і гласно.
4.07.14.
Володимир Стрий поза форумом  
Старий 15.11.2014, 11:32   #46
 
Аватар для Володимир Стрий
 
Реєстрація: 10.07.2010
Адреса: Стрий
Повідомлень: 171
Чоловік Відправити повідомлення для Володимир Стрий за допомогою Skype™
Автор теми

Преподобний Нил Сорский, жив наприкінці 15 - го і на початку 16 - го століття, відвідавши також Афонську гору, говорив, що в його час число уважних молитовників збідніло до крайності. Старець, архімандрит Паїсій Величковский, український подвижник, приїхав на Афонську гору в 1747 г. Він ознайомився коротко з усіма монастирями і скитами, розмовляв з багатьма старцями, яких визнавали Святої Гори досвідченими і святими ченцями. Коли ж він почав запитувати ченців про книги святих Отців, що написали про розумну молитву, - виявилося, що вони не тільки не знали про існування таких Писань, але навіть не знали імен святих Письменників; тоді Добротолюбіє ще не було надруковано грецькою мовою" (свт. Ігнатій Брянчанинов, т.1."Про молитву Ісусову").
"У передмові російського перекладача до книги "Наслідування" (Фоми Кемпийского) - видання 1834 року,- сказане: "Один високо просвітлений чоловік" - православний - "говорив: коли б потрібно була моя думка, то я б після Священного Писання поставив Кемписа про наслідування Ісусу Христу"…
«Очевидно, що книга "Наслідування" привела цього чоловіка в такий настрій, з якого він виразився так необачно, так помилково, так смутно. Це - самообдурення! це - омана склалася вона з неправильних понять; неправильні поняття народилися з неправильних відчуттів, повідомлених книгою. У книжці присутній і з книги дихає помазання лукавого духу, що лестить читачам, напоюючи їх отрутою неправди, насолодженою витонченими приправами, марнославства й хтивості. Книжка веде читачів своїх прямо до спілкування з Богом, замість того щоб віддавати перевагу покаянню, чому й збуджує особливе співчуття до себе в людях жагучих, незнайомих зі шляхом покаяння, не забезпечених від самообдурення й принадності, не наставлених правильному вченню навчанням святих Отців Православної Церкви. Книга робить сильну дію на кров і нерви, збуджує їх, - і тому особливо подобається вона людям, поневоленим чуттєвості; книгою можна насолоджуватися, не відмовляючись від грубих насолод чуттєвості.
Старцю Ісаї - ченцеві, що жив у Никифорівської Пустелі, що досягнув у розумній молитві і удостоївся благодаті, був прочитаний уривок з "Наслідування". Старець негайно проникнув у значення книжки. Він засміявся й викликнув: "О! це написане з помислу. Отут нічого немає дійсного! отут все - придумане! Якими представлялися Фомі духовні стани і як він думав про них, не знаючи їх по досвіду, так і описав їх". Принадність, як нещастя, являє собою видовище сумне; як безглуздість, вона - видовище смішне. Відомий по строгому життю архімандрит Кирило-новоезерського монастиря Феофан, спершу пропонував особам, що радилися з ним, що перебували у нього в послуху, читати книжку "Наслідування". За декілька років до кончини своєї, він почав забороняти читати її, говорячи зі святою простотою: "колись визнавав я цю книгу корисною для душі, але Бог відкрив мені, що вона – шкідлива для душі". Такої ж думки про "Наслідування" був відомий подвижник з чернечою досвідченістю ієросхимонах Леонід (старець оптинський), що поклав початок духовному благоустрою в Оптинському монастирю. Усі згадані подвижники були знайомі мені особисто. - Деякий поміщик, вихований у дусі Православ'я, що дещо знав, про так званий, великий світ, тобто , мир, у вищих шарах його, побачив одного разу книгу "Наслідування" у руках дочки своєї. Він заборонив їй читати книжку, сказавши: "Я не прагну, щоб ти пішла моді, і кокетувала перед Богом". найправдивіше оцінив книжку" (свт.Ігнатій Брянчанинов, т.1, "Про молитву Ісусову", "Про оману").
Володимир Стрий поза форумом  
Старий 15.11.2014, 11:33   #47
 
Аватар для Володимир Стрий
 
Реєстрація: 10.07.2010
Адреса: Стрий
Повідомлень: 171
Чоловік Відправити повідомлення для Володимир Стрий за допомогою Skype™
Автор теми

"У Палестині був монастир, в низу біля високої гори, в якої була печера над монастирем. Ченці того монастиря розповідали: "Один із братів забажав жити у печері, що на горі, і просив про це ігумена. Ігумен мав дар розсудливості. Він сказав братові: "Син мій, як ти прагнеш жити один у печері, ще анітрошки не подолавши тілесних і щиросердечних жагучих помислів? бажаючому жити в мовчанні повинен бути під наглядом наставника, а не самому управляти собою. Ти, анітрішки не досягнув належного стану, а просиш у мене, щоб я дозволив тобі одному жити в печері, я думаю, що ти не знаєш різних марив диявольських. Набагато краще тобі служити отцям, одержувати від Бога допомогу їх молитвами, з ними в призначений час славити й оспівувати Владику всіх, ніж одному боротися з нечестивими злохитрими помислами. Не чув ти, що говорить Богогласник Отець, Іоанн, хто написав книжку «Лєствиниця»: Горе живучих наодинці: якщо він впаде в смуток або лінь здоліє його, хто тоді допоможе йому! а де два або три зійшлись в ім'я Моє, То Я посередині їх, сказав Господь".
Так говорив йому ігумен, але не міг відговорити ченця від душепагубних помислів. Бачачи непереборне бажання брата і невідступні його прохання, ігумен нарешті дозволив йому жити у печері. Наставлений молитвою ігумена, він піднявся у печеру. У час прийняття їжі йому приносив до печери один з монастирської братій, а затворник мав на мотузці кошик, який спускав, і приймав їжу. Коли він там пробув деякий час у печері, диявол, що завжди бореться з бажаючими жити богоугодно, почав бентежити його злими помислами день і ніч: через декілька днів, перетворившись у світлого ангела, з'явився йому, і сказав: "так буде тобі відомо, що заради твоєї чистоти і благочестивого життя, Господь послав мене прислужувати тобі". Чернець відповідав: "що зробив я доброго, щоб ангели служили мені?" Диявол заперечив: "усе, що ти зробив, велике і високе. Ти залишив краси світу, і зробився ченцем; трудишся в пості, молитвах і пильнуванні; знову ти, залишив монастир, став жити тут, як же ангелам не служити твоїй святині?
Цими мовами душогубець - змій привів його в надмірність, та гордість, і почав постійно являтись йому. Одного разу один чоловік, обкрадений злодіями, пішов до ченця. Нечистий біс, який, зваблював його, явився йому у вигляді ангела, і сказав йому: "ця людина окрадена злодіями; украдене приховано в такому - то місці: скажи йому, щоб він пішов туди, і повернув своє". Чоловік, прийшов до печери, поклонився, а чернець зверху говорить йому: "добре, брат, що ти прийшов! я знаю: тебе опанувала скорбота, тому що до тебе приходили злодії, украли те і те. Не засмучуйся! Вони сховали вкрадене там – то, іди туди, і знайдеш все, а за мене молись". Чоловік здивувався, послухався, і знайшов вкрадене. Він прославив ченця у всій країні тієї, говорячи, що чернець, що живе у печері, пророк. До ченця почали стікатися велика кількість людей: слухаючи його, вони приходили в подив від навчання, яке він навчав під впливом диявола.
Він пророкував і пророкування його збувалися. Нещасний провів чимало часу в такій омані. У другий день другого тижня по піднесенню Господа нашого Ісуса Христа кепський біс з'явився ченцеві, і сказав йому: "знай, отець, що заради непорочного й рівноангельського життя твого прийдуть інші ангели, і тебе, у тілі, заберуть на небо: там, з усіма ангелами, будеш насолоджуватися зором не виреченої краси Господньої". Біс, сказавши це, зробився не видимим. Але Людинолюбний і Багатомилостивий Бог, що не хоче загибелі людської, вклав в серце монаху сказати про те що сталось ігумену. Коли прийшов брат, що звичайно приносив їжу затворникові, затворник, визирнувши з печери, сказав йому: "Брат! скажи ігуменові, щоб прийшов сюди". Брат передав це ігуменові. Ігумен поспішив прийти; по сходах зійшов він у печеру до затворника, і сказав йому: "з якої причини, син мій, ти повелів мені прийти сюди?" Він відповів: "чим я віддячу тобі, святий отець, за все, що ти зробив для мого недостоінства!" Ігумен сказав: "що доброго зробив я тобі?" Чернець: "воістину, отець, через посередництво твоє я сподобався багатьох і великих благ. Тобою я вбраний в ангельський образ; при твоєму посередництві бачу ангелів, і сподобляюся розмовляти з ними; при твоєму посередництві я здобув дар прозорливості та пророцтва".
Тоді ігумен обійняв його, і вмолився: "Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, допоможи рабові, що спокусився, твоєму, і не попусти нечистим бісам взяти та заволодіти ним". Коли ігумен говорив це, біси схопили й почали тягти спокушеного, намагаючись відірвати його з обіймів ігумена. Ігумен заборонив бісам. Вони, зірвавши з спокушеного мантію його, зникли. Мантія летіла в повітрі високо, і нарешті зникла. За деяким часом мантія з’явилась знову летягою вниз, і впала на землю. Тоді старець сказав спокушеному: "божевільний і нещасний! бачиш, як біси зробили з твоєю мантією: так мали намір вони зробити і з тобою. Вони мали намір тебе, як Симона волхва, піднести в небо, і скинути в низ, щоб ти загинув, і забрати твою окаянну душу". Ігумен повів спокушеного з печери в монастир, і призначив йому служіння в пекарні, на кухні та в інших монастирських послухах, щоб змирились його помисли. У такий спосіб він врятував брата" (свт. Ігнатій Брянчанинов, т.5. "Про пустинне життя").
6.07.14.
Володимир Стрий поза форумом  
Старий 15.11.2014, 11:33   #48
 
Аватар для Володимир Стрий
 
Реєстрація: 10.07.2010
Адреса: Стрий
Повідомлень: 171
Чоловік Відправити повідомлення для Володимир Стрий за допомогою Skype™
Автор теми

Тільки в православному вченні викривається омана, яка вводить людей по неправдивому шляху. В деяких вченнях омана виставляється за святість. Основа її, це не правдиве виховання серця, без тверезої розсудливості розуму, серце з своїми пристрастями до марнославства, розпалює в людині бажання проявлення святості, почуттів і нагороди небесної.
Чому це являється гріхом і яке воно має значення в духовному світі?
Раніше всі Анголи служили Богу – Творцю. Але частина ангелів бажала більше собі винагород і почесті, чим вони мали. Тим, вони внесли в світ, який тримається на Волі Божій супротив, це все одно що сонце захоче вільно собі гуляти по небу. Тому вони були покарані, і служать вони тепер не Богові а дияволу.
Марнославство має ці ж корені і приводить до такого ж результату. Тому треба знати про спокуси і дії цього оману.
"Тяжкій спокусі піддалися через ранній вступу в затвор наші співвітчизники, преподобні Ісаакій та Микита Печерський. Із життєпису преподобного Ісаакія, сучасника преподобних Антонія й Феодосія, говориться що він пішов в затвор по власній волі. Він робив важкий тілесний подвиг; він прагнув до подвигу, ще більш посиленого, і затворився в одній з найтісніших печер. Їжею йому була проскура, і вода, і цю скудну їжу він вживав через день. При такому не посиленому тілесному подвигу і не маючи досвіду і знань про такі подвиги та душевної боротьби, неможливо дати оцінку самому собі. У внутрішньому настрої подвижника звичайно ґрунтується спокуса, навіяне йому бісами. "Якщо людина" - говорить преподобний Макарій Єгипетський - " не дасть приводу сатані підкоритись його впливу: то сатана ніяк не може взяти владу над людиною насильно".
Біси явились Ісаакію у вигляді світлих ангелів; один з них сіяв більше всіх; біси назвали його Христом, і вимагали поклонитись йому. Подвижник поклонився і тим підкорив себе бісам, які стали мучити його примушуючи його танцювати до півсмерті. Преподобний Антоній, що прислужував затворникові, прийшов до нього з їжею, але побачивши, що затворник не подає ніякого голосу, і зрозумівши, що з ним трапилося щось особливе, розламав з ченцями вхід, наглухо закладений.
Ісаакія винесли, як мертвого, і поклали перед печерою; помітивши ж, що він ще живий, занесли в келію на ліжко. Ісаакій від дії на нього бісів захворів розумом і тілом, він лежав протягом двох років нерухомо, немов німий та глухий і не вживав ні хліба ні води. На третій рік він проговорив, і просив, щоб його підняли й поставили на ноги. Потім почав вчитися ходити, як дитя; але не виражав ніякого бажання відвідати церкву, до цього насильно примушували його ченці, і він почав помалу ходити в храм Божий. Після цього почав ходити і у трапезну, і помалу навчився вживати їжу. Нарешті він звільнився зовсім від страшного впливу, зробленого на нього дією бісів. Згодом преподобний Ісаакій досягнув високої святості.
10.07.14.
Володимир Стрий поза форумом  
Старий 15.11.2014, 11:34   #49
 
Аватар для Володимир Стрий
 
Реєстрація: 10.07.2010
Адреса: Стрий
Повідомлень: 171
Чоловік Відправити повідомлення для Володимир Стрий за допомогою Skype™
Автор теми

Прикладів з оманливої диявольської спокуси і примарами, можна навести дуже багато, а істинних робітників на ниві Христовім мало (Мф. 9/37). Якщо серед православних зустрічаються спокушені, тоді що можна говорити про інших, який стан оману навчається як високодуховний стан християнського подвигу. Є випадки коли пастир шипить на прихожан як змія, люди в стані екстазу падають і регочуть як біснуваті і вважають що дух святий зійшов на них. Коли вчитилі церкви вступають в інтимні відносини з своїми прихожанами, вважають це за найвищою дією очищення душі.
Мрійність
Цей рід принадності диявольської є наслідок діяльності уяви під час молитви. Коли ми молимося. Ніяких образів не повинно бути, а серце повинне бути сокрушенно й смиренно (Пс. 50, 19).
Один подвижник почав свій подвиг зі слів: « Знаєте що буде коли весь світ поклониться переді мною?.
Через деякий час він молив Господа про дві милості.
Перша – це, щоб він міг душею і тілом пережити всі муки, які пережив Господь Ісус Христос.
Друга милість – щоб відчути необмежну любов, яку відчував Господь Ісус Христос.
Коли він вмирав, то казав ченцям: «Я виконав те, що повинен був виконати… Я повертаюсь до Бога, щоб помилував вас.
Тут він вважав що не має потреби в покаянні, що своєю святістю, він досягнув висоти Царства Божого. Треба згадати тут слова Ісуса Христа: «Хто возвеличує себе, той принижений буде, а хто принижує себе той підніметься. ( Мф. 23/12), (Лк. 14/11), (Лк. 18/14.).
Наведемо православний підхід, який повинний бути як правильний стан душі подвижника. Тому що залежить від стану душі, наші бачення та думки. Так як злодій, має інші відчуття і думки ніж та людина, яка чиста душею і не привикла красти і брати хабарі.
Преподобний Сисой Великий, коли вмирав, просив алголів які прийшли за ним, дати час на покаяння. І коли браття почули, що преподобний просить час на покаяння, здивувались і сказали йому, що він святий - мертвих воскресав і що йому немає в чому каятись. На це, преп. Сисой зі свою смиренності відповів, що не знає, чи положив він початок своєму покаянню.
Ще один приклад можна навести.
Коли помер св. Макарій Великий, то розказували духовні отці які мали дар видіння і бачили його коли він проходив митарства. Біси старались приластити його і кричали йому: « О, якої ти слави досягнув, Макарій!». На що він відповів: « Ні, і зараз боюсь що нічого доброго в собі не знаходжу». Потім ті біси що находились в верхніх митарствах, кричали йому: « Істинно ти уник нас, Макарій». А він відповів: « Ні, і зараз я ще не уник вас!». І коли Макарій зайшов в Царські Ворота і біси, плачучи кричали: « Так, ти нас уник», тільки тоді він сильним голосом відповів: «Так, уник ваших спокус – захистом силою Хреста мого».
Одна черниця, будучи в омані, коли ступала в монастир говорила, що вона йде молитись за весь світ.
В православному монастирі її можливо не прийняли з такими намірами вступити в монастир, або виправили її оману, навчаючи її що в монастир ідуть молитись і відмолювати свої гріхи і пристрасті. Як прп. Саровський казав: «Спаси себе і біля тебе спасуться тисячі». Тому у своєму збочені вона пішла далі, молода дівчина виховувала в собі почуття пристрасті що особливо проявляється в молодому тілі. Замість того щоб боротись з ними, вона розпалювала себе в них приймаючи їх за особливу дію святого духа. Гірше того, що все це викладено як духовне вчення, і наставляється і сьогодні продовжуючи вводити в заблудження омани.
17.07.14.
http://evangely.jimdo.com/
Володимир Стрий поза форумом  
Старий 15.11.2014, 11:34   #50
 
Аватар для Володимир Стрий
 
Реєстрація: 10.07.2010
Адреса: Стрий
Повідомлень: 171
Чоловік Відправити повідомлення для Володимир Стрий за допомогою Skype™
Автор теми

Переродження по духу.
Ми можемо свій стан оцінити свого минулого, і в своєму житті ми можемо сказати що я був іншою людиною.
Чому тій людині що палить, важко кинути палити, п’яниці не пити і таке інше?
Мабуть що в них є дух який примушує людину робити ті, чи інші вчинки. Звільнитись і очиститись від цього духу можна через розкаяння, але так як у людині не вистачає віри, то розкаяння не має тої необхідного стану, щоб очищення відбулось.
Отже очищення душі залежить від нашої свідомості та віри.
Коли душа відчутно пройшла очищення, то в ній міняється відчуття любові до Бога, світу і розуміння добра та зла.
Дуже часто люди говорять, що читали Святе Письмо, але нічого так не змогли зрозуміти.
Не маючи в собі Духу Христа людина не може відкрити собі двері розуміння. Наше тіло має спосібності не тільки обслуговувати системи необхідні для життя, але і тримати в собі душу і дух. Душа людини залежить від духу. Тому ми читаємо, «він прийде в дусі Іллі», чи інше - тому подібні вислови. Дух людини має спосібності розвиватись як в духовному так і в матеріальному, тому коли розум людини примусив свій дух працювати на матеріальні цінності, то дух починає в цьому розвиватись, а духовні цінності йому байдужі і він не проявляє жодної зацікавленості в цьому напрямку. Дух перестає отримувати Небесний хліб який насичує душу. А дух прив’язаний до нижчих і матеріальних, можна сказати тваринних інстинктів, розмноження та насищення черева, змінюється з подобі Бога на подобі тварини. Коли стан людини стає подібний тварин, то бісам легко такими людьми управляти тримаючи їх за повідки. Тому коли така людина починає знайомитись з Святим Письмом, то вона там, не бачить тих цінностей які її цікавлять і вона нічого не розуміє.
Господь говорив Никодиму: «Якщо хто не народиться від води та Духу, не може ввійти в Царство Боже. Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.» (Ін. 3, 5-6).
Переродження духу людини є необхідністю для розуміння християнського вчення, а з цим і спасіння душі.
Володимир Стрий поза форумом  
Закрита тема


Тут присутні: 1 (користувачів: 0 , гостей: 1)
 
Опції теми
Опції перегляду

Ваші права в розділі
Ви не можете створювати теми
Ви не можете відповідати
Ви не можете додавати вкладення
Ви не можете редагувати повідомлення

BB code is Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.

Швидкий перехід


Часовий пояс GMT +2, Поточний час: 17:59.


bigmir)net TOP 100