Закарпаття у дзеркалі літератури

[szantai]

Цілий срібний, руський напис,
Рік за князя Ярослава:
Тисяч тридцятий четвертий –
Ось де, люди, - наша слава!

Ярослав, наш князь великий,
З Києва слав уграм зятя –
Та заслав той дзвін сріберний
Срібній Руси Закарпатя!

Настя, дочка Ярослава,
Йшла до угрів за Андрія –
Привезла той дзвін сріберний –
Ясний, чистий, як лілея.

Привітав народ царівну
Серед співу та веселля –
Як зронила віще слово
Через злото ожерелля:

[szantai]

- Срібна Русе – прийми в дарі
Дзвін сріберний Ярослава -
Нехай дзвонить, поки буде
Гомоніти Твоя слава!

- Як загубите ту славу,
Не дай, Боже, в чужім полі -
Дзвін дзвонити перестане
І зів’янете в неволі.

- Буде ждати, аж повстане
Нове горде покоління –
І тоді він знов заграє,
Повен блеску та проміння!

Ось він дзвонить: Тисяч років
Тому ми тут панували,
Де дзвеніла наша слава,
В церкві срібні дзвони грали!

[szantai]

Де дзвеніла наша мова,
Наші ниви золотіли –
Наші городи та села
Виноградами леліли!

Ось він дзвонить – сонце сходить,
Срібна Русь у світлі грає –
Дзвін свободи чуда діє,
Наша слава оживає!

Ужгород, 1921 р.

[szantai]

Автор (Василь Пачовський) пиcав: «В Богоревиці на Закарпатті добуто 1917 року срібний дзвін із часів Ярослава Мудрого. Мадяри завезли його до Братислави та розбили. Я зложив поему «Сріберний дзвін», яка була дуже популярна серед молоді 1920-30 рр.»

[szantai]

* * *
Чи є ще краща земля, як Карпатська Україна?
Оперезали її високі гори сині, обмаїли зелені ліси, закосичили винниці з золотими виноградами, а річки сріберні опоясали блакитними стрічками.
Така вона красна та Срібна Україна!
А як уліті леліє красою до золотого сонця, а восени красується різноцвітним листям дерев під лазурним небом – то ані на папері не списати, ні в пісні не проспівати!
На колінах молюся Богові старинною колядкою: «Сійся, родися жито-пшениця на Україні для Закарпаття, радуйся, Срібная Земле!...»

Василь Пачовський. «Срібна Земля»

[szantai]

У КАРПАТАХ

Слова Юрія Шипа
Музика Василя Гайдука

У Карпатах все чудове —
І зима, і літо,
Благодатний шум діброви,
Днина мила й світла.

Приспів:

У Карпатах велич Бога
І краси земної,
Тут проторена дорога
Доброти людської.

У Карпатах день врочистий
Вінчання природи,
Гори красні, небо чисте —
Свято насолоди.

Приспів.

У Карпатах не погасне
Полум’я райцвіту,
Вболівання про сучасне
І майбутнє світу!

Приспів.

[szantai]

РОДОВІД

Слова Юрія Шипа
Музика Василя Гайдука

Родовід моїх краян
На ростинах предків зріс…
Де Господня правда — Пан,
Там є невмирущий зміст.

Приспів:

Вічносущі мої предки
Бога величають,
Де нескорені смереки
Осені не знають.

Мій праотчий, рідний край
Чари вічності дає:
Животворний водограй,
Що потоки райські п’є.

Приспів.

Спів колиски і трембіт —
Голос радощів і бід…
Мій прадавній красний рід —
Божа квітка-многоліт.

Приспів.

[szantai]

СЕРЦЕ ДУХНОВИЧА

Слова Юрія Шипа
Музика Василя Гайдука

Наша доля — його рани,
Наша неміч — його біль…
В ньому маємо, краяни,
Мужа величі надій.
В його серці наші смутки,
Сподівання і любов —
Верховин святі набутки
І свята пульсує кров…
В ньому наша сила й слава,
Божа ласка та краса,
Віра чиста, не лукава,
І Карпатські небеса,
Мали й маємо у ньому
У снігах зими — весну,
Сонце — в мороці нічному,
Ліки, хоснаві від сну…
Так від прадіда й від діда:
В нім наш мудрий добрий світ,
У якому Земля Срібна
Береже свій родовід.

[szantai]

ОСІНЬ

Слова Юрія Шипа
Музика Василя Гайдука

У горах — я, багряний ліс
Та синя купіль ввишині.
У серці грає геній Ліст —
Дарує чари неземні.
Вогонь у маєві краси
На лоні зворів і рокить…
О лісе-друже, ти єси
Едемським дивом у ту мить,
Коли палаєш черешнево,
Берези злотом шерехтять,
Фарбує гори кожне древо,
Душі дарує благодать —
Сумну і радісну тривогу
За цей казковий вертоград…
І щиру вдячність пану-Богу
За чарівну красу Карпат.

[szantai]

ЗИМА

Слова Юрія Шипа
Музика Василя Гайдука

Білі бджоли, білий цвіт
Линуть небокраєм.
Навкруги біліє світ:
Бог нам посилає
З білих маковиць Карпат
Вісників зимових.
Біле поле, білий сад,
Берест у діброві…
Білі гори вдалині
Білий ліс гойдають.
Біла радість у мені
В білій казці краю.