Закарпатські коломийки, сміховинки, колядки, народні пісні...

[Полтавська дівчина]

  

Тече вода каламутна.
— Мила моя, чого-сь смутна?
— Я не смутна, лем сердита,
Через тебе-м зночі бита.
— Я не смутна, лем сердита,
Через тебе-м зночі бита.

Била мене мамка зночі
За Йванкові карі очі,
Ще й казала — буде бити,
Щоб Йванка не любити.
Ще й казала — буде бити,
Щоб Йванка не любити.

А я Йванка так любую,
Де ся стріну, там цілую.
Ой Іванку, серце моє,
Не є таких, як ми двоє?
Ой Іванку, серце моє,
Не є таких, як ми двоє?

Мамко моя, зроб ми дащо,
За Іванком дуже тяжко.
Мені мати ворожила —
Взяла тичку та й набила.
Мені мати ворожила —
Взяла тичку та й набила.

Мамко моя солоденька,
І ти була молоденька,
Ти ходила так за няньком,
Як я тепер за Іванком.
Ти ходила так за няньком,
Як я тепер за Іванком.

Тобі було добре, мати,
Між своїми вибирати:
Ти любила мого нянька,
Я люблю чужого Йванка.
Ти любила мого нянька,
Я люблю чужого Йванка.

Ой якби ми в’єдно жили.
Нам би люди завиділи,
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані.
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані.

Тече вода коло села,
А дівчина вже весела:
Любилися, кохалися —
Через рочок побралися.
Любилися, кохалися —
Через рочок побралися.

[Полтавська дівчина]

  

Ой на горі білий камінь, ку, ку-ку,
Ой на горі білий камінь,
Верховинка сидить на нім.
Ку-ку-рі-ку, ку, ку, ку! Ку-ку!

Прийшов до ня верховинець, ку, ку-ку,
Прийшов до ня верховинець:
"Верховинко, дай ми вінець".
Ку-ку-рі-ку, ку, ку, ку! Ку-ку!

"Я би-м тобі вінець дала, ку, ку-ку,
Я би-м тобі вінець дала,
Якби зради не боялась".
Ку-ку-рі-ку, ку, ку, ку! Ку-ку!

"Ой не бійся зради тої, ку, ку-ку,
Ой не бійся зради тої,
Слухай, дівча, слова мої:
Ку-ку-рі-ку, ку, ку, ку! Ку-ку!

Йди до лісу зеленого, ку, ку-ку,
Йди до лісу зеленого,
Стрінеш хлопця молодого.
Ку-ку-рі-ку, ку, ку, ку! Ку-ку!

Поцілуй'го в біле личко, ку, ку-ку,
Поцілуй'го в біле личко,
Верховинко-чарівничко".
Ку-ку-рі-ку, ку, ку, ку! Ку-ку!

Цілу нічку цілувала, ку, ку-ку,
Цілу нічку цілувала,
Аж зозуля закувала:
Ку-ку-рі-ку, ку, ку, ку! Ку-ку!

[Полтавська дівчина]

  

Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз.
Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз.
Вийди, вийди, мій миленький, до мене ще хоч раз!
Ой не світи, місяченьку, та й на той перелаз.
Вийди, вийди, мій миленький, до мене ще хоч раз.



Вийди, вийди, мій миленький, стань під віконечком.
Вийди, вийди, мій миленький, стань під віконечком.
А я скажу своїй неньці, що сходить сонечко.
Вийди, вийди, мій миленький, стань під віконечком.
А я скажу своїй неньці, що сходить сонечко.

Не спала я цілу нічку, не спала, не спала.
Не спала я цілу нічку, не спала, не спала.
Все стояла на порозі, милого чекала.
Не спала я цілу нічку, не спала, не спала.
Все стояла на порозі, милого чекала.



Ой у полі спіле жито, стелиться низенько.
Ой у полі спіле жито, стелиться низенько.
Добре, добре тій дівчині, що милий близенько.
Ой у полі спіле жито, стелиться низенько.
Добре, добре тій дівчині, що милий близенько.

[Полтавська дівчина]

  

Козаче, козаче, я ж тобі не вірю, -
Зламаввись калину на моїм подвір'ю.

Зламаввись калину гілляву, гілляву,
Зрадиввись дівчину біляву, біляву.

Я її не зрадив, - сама ся зрадила,
Я коня виводив, - вона виходила.

Я коня виводив на росу, на росу,
Вона виходила на босу, на босу.

Я коня виводив зраненька, зраненька,
Вона виходила стихенька, стихенька.

Я коня виводив до бору, до бору,
Вона виходила з відерцем по воду.

Я коня виводив, коня вороного,
Вона виносила вина червоного.

А я вина не пив, під ноги коню лив,
Щоби-сь мила знала, що я тя не любив.

Щоби-сь мила знала, щоби-сь пам'ятала,
Щоби-сь козакові правди не казала.

[Полтавська дівчина]

  

Де сміється лагідно і не мружить брів
Дівчину як ягідку раптом я зустрів,
Звабами достойними тішиться дівча,
Як мені устояти, з чого розпочать.

Приспів
Вишенька-черешенька, ягідка смачна,
Видно не тутешня ти, що ідеш одна,
Вишенька-черешенька в ранньому саду
Хоч і обережно я поруч теж піду.

Грає переливами день в ясній красі
Буть в житті щасливими хочемо ми всі,
Тож куди ти квапишся вишенько моя ?
Може більш не трапиться отакий як я.

Приспів.

[Полтавська дівчина]

Сніжком запорошило все:
Стежинку і дорогу.
Спішить, спішить колядочка
До нашого порогу.

Несе вона в торбиночці
Про щастя світлу мрію,
Дарує нам колядочка
І віру і надію.

Лунають ніжно дзвоники
Від хати і до хати.
Спішить, спішить колядочка
Нам щастя побажати!

[Oksana3]

Дуже цікаво, дякую!!

[JuliaPechena]

да, спасибо)

[Полтавська дівчина]

  

Мені сорочку мама вишивала
Неначе долю хрестиком вела
Щоб я лихих стежинок не шукала
І до людей привітною була
Виконуй доню – мама говорила
Закони Божі, істини прості
Не зраджуй землю, що тебе зростила
Не залишай нікого у біді

А сорочка мамина біла-біла
А сорочка мамина серцю мила
А сорочка мамина зігріває
Я її до серденька пригортаю

Літа неначе птахи пролітають
Вже донечки як квітки на весні
Я їм сорочку білу вишиваю
Як вишивала матінка мені
Виконуй доню – мама говорила
Закони Божі, істини прості
Не зраджуй землю, що тебе зростила
Не залишай нікого у біді

Приспів (2 рази)

На тобі сорочечку білу-білу
На тобі сорочечку серцю милу
Будеш її зраночку зодягати
Буде тобі серденько зігрівати

[Полтавська дівчина]

  

Ой там на горі ой там на крутій
Ой там сиділа пара голубів…
Ой там сиділа пара голубів…

Вони сиділи парувалися
Сизими крильми обнімалися…
Сизими крильми обнімалися…

Де взявся стрілець, із-за крутих гір,
Розбив-розлучив, пару голубів.
Розбив-розлучив, пару голубів.

Голубка не їсть, голубка не п'є,
Та все ж на ту гору плакати іде.
Та все ж на ту гору плакати іде.

Голубко моя, сизокрилая,
Чого ж ти такая кропітливая?
Чого ж ти такая кропітливая?

Та є у мене сім пар голубів
Лети, вибирай, може стане твій.
Лети, вибирай, може стане твій.

Я вже літала, і вибирала,
Немає такого, як я втеряла.
Немає такого, як я втеряла.