Закарпатський Форум 'Уж Форум'
Українська Русский English
Фотоальбом Flash-Ігри
Новини Погода

Повернутися   Закарпатський Форум "Уж Форум" > Закарпаття > Головний
Головний Головний Закарпатський Форум

Відповідь
 
Опублікувати тему в ВКонтакте Опублікувати тему в Facebook Опублікувати тему в Mail.Ru Опублікувати тему в Живой Журнал Опублікувати тему в Twitter Опублікувати тему в FriendFeed Опублікувати тему в Google  Опції теми Опції перегляду
Старий 13.09.2015, 20:01   #161
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,151
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Життя

Закарпатська легенда


У той час, коли Бог створив світ, ще не було визначено, кому скільки років жити. Не було і того, скільки літ дається на землі звірям, скільки — людям.

Додумався Бог у цій справі порядок навести. І дав він знати чоловікові, тварині й птасі, щоб зійшлися на розподіл літ для життя.

Зібралися всі, що були покликані, коло Божого шатра. Першим Бог запросив до себе на бесіду чоловіка. І каже йому так:
— Ти у мене наайкраще створіння! Я думаю дати тобі для життя рівно тридцять літ.
Засмутився чоловік:
— Боже, це дуже скупо ти мені даєш! Що я встигну зробити за тридцять літ? Тільки розживуся, а вже помирай!
— Зі мною торгівлі нема! Я тебе покликав не на ярмарок! Дістав ти свої тридцять літ і забирайся! — незадоволений був Господь, що чоловік з ним так розмовляє.
Вийшов чоловік, чекає, що буде з іншими.

Зайшов після чоловіка до Бога віл.

— Даю тобі тридцять літ для життя!
— Ой, Боже милостивий! Не думаєш, що це забагато для мене? Тридцять літ носити ярмо, тягти воза, ходити в плузі! Зніми з мене!
— Дістав ти своє і йди!
Вийшов віл зажурений. Та чоловік тут до нього:

— Скільки тобі дав?
— Тридцять! Для мене багато, а зняти пару літ не хоче.
— Мовчи! Твої роки від тебе я куплю! Ще й заробиш!
Поторгувалися-потокмилися й чоловік собі купив від вола рівно двадцять літ. Волові залишилося десять, у чоловіка — вже п’ятдесят.

Зайшов після вола до Бога пес. Дістав і він свої тридцять. Гавкає пес, сердиться:

— Тридцять мені багато. Дай десять! Тридцять літ гавкати й носити прив’язь на шиї?!
— Як сказано, так і буде! — відрізав Бог, бо не любив таких, що не погоджувалися з ним на першому слові.

Чекає чоловік коло шатра далі. Сподівається ще урвати для себе щось. Вийшов пес, сказав, яке лихо його спіткало, а чоловік недого думав, купив собі й від пса двадцять літ. Тепер уже має сімдесят літ — не трицять!

Після пса до Бога зайшла мавпа. Викручується, чекає, що їй Бог присудить. А Бог подивився на неї і відразу:

— І тобі тридцять.
— Як тридцять? Тридцять літ смішити людей? Боже, ти маєш розум?
— Мовчи, сяка-така, я тобі покажу! — гаркнув на мавпу Бог і показав на двері.

Чоловік під шатром стоїть, не може дочекатися, коли вийде мавпа. А та покрутилася-покрутилася, думала, що Бог змилостивиться, та й вийшла.

— Тобі скільки? — питає чоловік.
— Тридцять! — каже зі смутком мавпа.
— Продай мені двадцять!
— Купуй!

Вдарили по долонях чоловік із мавпою. Мавпа собі залишила десять літ, чоловікові відпустила двадцять. І так у чоловіка зібралося вже цілих дев’яносто. Ото радий неборак, що поживе-таки на світі.

Зайшов до Бога смиренний ворон і став коло дверей. Дивиться Бог на ворона і чомусь так шкода його стало. Думає: цьому дам найбільше. Най живе за всіх!

— Тобі — триста літ!
Почув ворон цю звістку і на радощах:

— Кра-кра, кра-кра, кра-кра…
— Що ти каркаєш? Мало?
— Кра-кра! — крикнув чорний ворон і був за дверима.

«Отут я поторгуюся! Куплю відразу сто!» — подумав чоловік. І тільки почав ярмаркувати, як ворон своє: «Кра, кра, кра!». Почув Господь галас і вийшов із шатра.

— Що ти тут, чоловіче, ярмаркуєш? Ану, забирайся звідси так, щоб і духу твого не чути було!

Пішов чоловік засмучений, що торг не вдався. Постояв Бог і ще вслід чоловікові кинув:

— Як собі постелив, так і будеш спати!

Сказав тоді Бог і слова додержав. Залишив волові таки десять, собаці — десять, мавпі — десять. Ворон своїх не встиг продати, так йому і триста літ життя.
А чоловік?
Тридцять він здоровий, молодий, красний, дужий! Не має великої жури й не ходить по лікарнях. Оце і є його людські літа. Після них приходять волячі, куплені. Тут чоловік мусить тягнути, як віл. Бо немало лягає на його плечі клопоту — родина, діти, заробіток. І так тягнеться до п’ятдесяти. Після п’ятдесяти до нього приходять сообачі літа: сам він уже не молодий, діти повиростали, та сил у нього нема. Діти мають його за сторожу коло хати. І так він тягне до сімдесят. Після сімох десятків приходять до чоловіка літа мавпячі. Бавиться чоловік з онуками, розум у нього слабкий-слабкий. І так до дев’яноста… А тут уже і літ нема!
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 13.09.2015, 20:07   #162
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,151
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Чекай мене — я повернусь! (Василь Ковтун)


Чекай мене — я повернусь!
Якими б не були дороги,
Як душу б не трясли тривоги,
У тім поверненні клянусь.

Чекай мене — я повернусь!
Хоча й далекі горизонти,
Хоча і косять кулі фронту,
Та я з тим якось розберусь.

Чекай мене — я повернусь!
У чорнім подиху хвилини,
У пік смертельної години,
Тобі я ангелом наснюсь.

Чекай мене — я повернусь!
Не згину у чужій сторонці,
Не вір проклятій похоронці,
Я й з того світу піднімусь.

Чекай мене — зо дна могил,
У світло дня, у темінь ночі
Перед твої предстану очі
І обніму тебе щосил.

Дивись! Живий! Я не воскрес!
Розправ зігнуті, леле, плечі
І ми удвох ключем лелечим
Підні́мемось аж до небес.

І вільний там з полону мук,
Гірку ковтаючи сльозину,
Як до матусі йде дитина,
Впаду із вдячністю до рук.



Натисніть на зображення для збільшення
Назва: ver.jpg
Переглядів: 0
Розмір:	106.1 Кб
ID:	4120
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 13.09.2015, 20:11   #163
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,151
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Ще не вмерла Україна


Ще не вмерла Україна,
Але може вмерти:
Ви самі її, ледачі,
Ведете до смерті!
Не хваліться, що живе ще
Наша воля й слава:
Зрада їх давно стоптала,
Продала, лукава.
Ваші предки торгували
Людськими правами,
Їх продавши, породили
Нас на світ рабами.
Не пишайтеся ж у співах
Ви козацьким родом:
Ви раби, хоча й пани ви
Над своїм народом.
Україна вам не мати,
Є вам інша пані,
Зрадних прадідів нікчемних
Правнуки погані!
Тільки той достойний щастя,
Хто боровсь за його,
Ви ж давно покірні слуги
Ледарства гидкого.
Ви ж давно не люди — трупи
Без життя і сили,
Ваше місце — кладовище,
Яма та могили.
Як живі покинуть мертвих,
Щоб з живими стати,
«Ще не вмерла Україна»
Будемо співати.
Як живі покинуть мертвих,
Прийде та година,
Що ділами, не словами
Оживе Вкраїна.


Назва: baaae7810afd.gif
Переглядів: 17

Розмір: 1.9 Кб
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 13.09.2015, 20:22   #164
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,151
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Общество поделено на два... (Елена Коваленко)


Общество поделено на два
Бедность в этом мире не порок.
Нищета духовная — бардак,
А не то, что ты нахапал впрок.

Кто-то вновь, дрожащею рукою,
Пенсию не может сосчитать,
Как дожить до завтра — «Пир горою»,
Как питаться, что б не голодать ?

О каких поездках за границу,
Или турах по родной стране ?
Не поймал он даже и синицу,
А журавль летает в вышине.

Ну а те, кто воровал не глядя,
На закон плевал и все суды...
Ныне с умиленьем смотрит дядя,
На нечестьем взятые плоды.

Не понять, тому, кто сыт, голодных,
Окружён подобными себе...
И по жизни много дел бесплодных
И доволен «радужной» судьбе.

Ваш удел, увы, лишь в этом мире,
Путь в небесный град закрыт давно.
Счастье — жить в престижнейшей квартире...
— Кто-то голодает? Всё равно !

Вы забыли: — «Все богатства в мире,
Богу одному принадлежат»...
Вы мишень в огромном, тёмном «тире»,
Слышен вдалеке сигнал — набат.

Не гордись неправедным богатством,
И того, кто беден не суди.
Вор, скупец не завладеют Царством,
А финал и вечность впереди.

2015, июнь
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 13.09.2015, 20:44   #165
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,151
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Життя (А. Фегер)

Натисніть на зображення для збільшення
Назва: Xrystos.jpg
Переглядів: 0
Розмір:	104.6 Кб
ID:	4122

О, схаменіться, добрі люди,
Творіть добро і скрізь, і всюди,
Адже не хлібом лиш єдиним
Спроможна жити все ж людина.

У душах спокій хай зростає,
А Бог з небес благославляє.
Хай сходить Дух Святий на нас,
Щоб освятить життя в наш час.

Тримаймось заповідей Божих
За хмарних днів й за днів погожих,
Любімо Бога й усіх ближніх —
Й нагородить нас Бог Всевишній.

* * *


Моліться, люди, скрізь й усюди... (Марія Федорівна Матвєєва)

Моліться, люди, скрізь й усюди,
Молитва силу нам дає,
Лиш щирая молитва, знайте люди,
В житті наснаги додає.

Моліться, люди, бо горе буде
Коли Христос до нас прийде.
Лише молитва, щира молитва
Нам вірним захистом буде.

Моліться, люди, щоб світ зберігся,
Не розламався на шматки.
Лише молитва, щира молитва
Тримає людство вже віки.

Моліться, люди, щоб навернулись
До Господа народи всі.
Лише молитва, щира молитва
Знищить нам гріхи усі.

Тоді настане радість всюди
І прийде Божа благодать.
Лише молитва, щира молитва
Нам може це подарувати.
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 13.09.2015, 20:55   #166
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,151
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми

Я за земними мірками живу (Надія Красоткіна)


Де Пекло й Рай
Я за земними мірками живу.
Де Пекло й Рай я поки що не знаю.
Хоч по життю тихесенько пливу,
Та доброту від зла я відрізняю.
Мабуть у Пеклі просто діє зло,
А доброти у ньому не буває.
Хто буде там, тому не повезло,
Бо й п’ятами звідтіль не накиває.
Терпіти мусить за гріхи тяжкі,
Що за життя нагріб у душу грішну.
Тягатиме з гріхами там мішки…
Перебування в нім, таки, невтішне.
А от в Раю, мабуть, завжди весна
Співоча, світла, радісна, пахуча…
І там не знають, що таке війна,
Там вся місцевість гарна і квітуча.
Немає зла, лише любов свята.
Там щирість всюди, доброта і ласка.
І кожен день сміх, радість і свята,
Ну, як по наших мірках — завжди казка.
А на Землі, у рідному краю
Весняна пісня ніжно душу крає.
Мабуть, немає краще і в Раю,
Ніде, насправді, краще не буває.
Ми тут живемо на Землі усі:
Святі і грішні, бідні і багаті.
І ходимо всі по траві й росі,
Та різні всі: то добрі, то пихаті…


szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Старий 03.10.2017, 23:52   #167
 
Аватар для szantai
 
Реєстрація: 10.01.2009
Повідомлень: 2,151
Ви Подякували 32 раз(ів)
Вам Подякували 231 раз(ів)
Дівчина
Автор теми Притча про вартість нашого життя

Один подорожній затримався поблизу мальовничого села, що розкинулося між полів. Його зацікавив невеликий цвинтар, обнесений дерев’яним плотом. Було там багато дерев, птахів і чудових квітів. Подорожній поволі ходив між могилами зі світлими надгробками, що були розкидані попід деревами.
Почав читати написи. На першому було: «Ян Taper, жив 8 років 2 тижні 3 дні». Така мала дитина тут похована...
Чоловік прочитав на сусідній могилі: «Денис Каліб, жив 5 років 8 місяців 3 тижні». Ще одна дитина...
Далі читав написи на інших могилах. Всі були подібні: прізвище, докладний вік упокоєної особи. Найдовше жила дитина, якій заледве виповнилося 11 років... Подорожній дуже засмутився. Присів і заплакав.
Старий чоловік, який проходив неподалік, побачивши його, спитав, чи оплакує когось із родини.
«Ні, немає тут нікого з моїх рідних, — відповів подорож-ній. — Але що діється у цьому селі? Що за жах тут діється?
Яке страшне прокляття нависло над мешканцями, що вми-рають самі діти?»
Старенький усміхнувся і мовив:
— Заспокойтесь, будь ласка. Немає жодного прокляття. Просто ми тут дотриму-ємося стародавнього звичаю. Той, кому виповниться 15 ро-ків, отримує від батьків записничок, такий, як у мене ви-сить на шиї. За традицією кожний, хто переживає сильне і глибоке почуття, відкриває записничок і занотовує, як дов-го воно тривало. Закохався... Як довго тривало це велике почуття? Тиждень? Два? Три з половиною? А далі емоції, пов’язані з першим поцілунком, — як довго тривали? Мить? Два дні? Тиждень? А шлюб? А вагітність і народження пер-вістка? Омріяна подорож? А зустріч із братом, котрий по-вернувся з далеких країв? Як довго тривала радість від цих подій? Години? Дні? Так записуємо у зошит кожну хви-лину щастя... кожну мить щастя.
Коли хтось помирає, за нашим звичаєм, відкриваємо його записник, підсумовуємо час, коли почувався справді щасливим, і цей час пишемо на його могилі. Вважаємо, що лише це насправді прожи-тий час.

Не обмежуйся існуванням... Живи!
Не обмежуйся дотиканням... Відчувай!
Не обмежуйся спогляданням... Побач!
Не обмежуйся слуханням... Почуй!
Не обмежуйся мовленням... Скажи щось!
szantai поза форумом   Відповісти із цитуванням
Відповідь


Тут присутні: 1 (користувачів: 0 , гостей: 1)
 
Опції теми
Опції перегляду

Ваші права в розділі
Ви не можете створювати теми
Ви не можете відповідати
Ви не можете додавати вкладення
Ви не можете редагувати повідомлення

BB code is Вкл.
Смайлы Вкл.
[IMG] код Вкл.
HTML код Выкл.

Швидкий перехід


Часовий пояс GMT +2, Поточний час: 00:05.


bigmir)net TOP 100