Показати повідомлення окремо
Старий 08.02.2011, 01:43   #199
 
Аватар для Qualcuno
 
Реєстрація: 10.09.2010
Повідомлень: 56
Ви Подякували 3 раз(ів)
Вам Подякували 5 раз(ів)
За замовчуванням

Цитата:
Повідомлення від szantai
На жаль, саме тут дуже рідко чую гарну літературну мову. Навіть українські філологи часто-густо вживають діалектні слова.

Будь-яка мова - це набір діалектів, один з яких - найкращий і найсоковитіший - обрано в якості літературного, так би мовити, офіційного і представницького варіанту. Наприклад, українська літературна - це києво-полтавський діалект. Звісно, час від часу літературна мова також вбирає в себе найкраще і з інших діалектів.

Один літературний варіант потрібен для того, щоб в умовах розмаїтості діалектів люди з різних регіонів могли порозумітися між собою: це мова влади, мова освіти, мова телебачення і преси. Скажімо, в Італії таке багатство діалектів, що італієць із півночі погано розуміє італійця з півдня, фактично, там на побутовому рівні ніхто власне літературною мовою не розмовляє. Дещо схожа ситуація в нас між закарпатцями і галичанами, не кажучи вже про центральні чи східні регіони.

Сутність діалекту важко пояснити російськомовним, тому що діалекти в російській мові фактично занепали, люди від Ужгорода до Владивостока розмовляють однією "книжковою" мовою (якщо, звісно, відкинути сленг і таке інше). Добре це чи погано? Для порозуміння - чудово, для мови у певному сенсі - мінус.

Одне слово, діалекти - це нормально, але прошу не плутати діалект із суржиком. Діалект зберігає в собі літературний каркас, але з регіональними особливостями. Суржик - це хаотична мішанина двох мов, де з точки зору мовознавства немає жодних правил, жодної норми.

Якщо хтось каже "вважай на мешти" чи "позирай на топанки" - це нормально, якщо ж "смотри на ботінки"...
Qualcuno поза форумом   Відповісти із цитуванням